Вхід

Алекс Ліссітса: «На сьогоднішній день у Гройсмана є команда людей, які знають, що робити, і це нові обличчя, але з досвідом»

Під час візиту на Сумщину президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор аграрної компанії ІМК, який є провідним спеціалістом в галузях стратегічного менеджменту, оперативного управління, аналізу продуктивності та ефективності підприємств у сфері сільського господарства та харчової промисловості Алекс Ліссітса розповів про своє бачення розвитку сільського господарства в Україні, наслідки децентралізації для об’єднаних територіальних громад, а також про майбутні кроки, необхідні для розвитку країни.

- На яку підтримку можуть розраховувати українські аграрії? Чи тільки на себе?

- Сільське господарство в Україні останні майже 10 років після фінансової кризи 2008-го стабільно знаходиться в зоні прибутковості. Відповідно наші аграрії мають непогані фінансові результати, з року в рік зростає виробництво, збільшуються  експортні надходження. Наше сільське господарство дійсно рухається в правильному напрямку. На сьогодні ще не вистачає певної інноваційності і в нас іще страждає продуктивність. Також не вистачає молоді у селі. Ми зараз можемо купувати супердорогу техніку, говорити про суперінноваційні розробки, але якщо немає молоді в селі, то немає кому й працювати. І тут питання фінансування сільських територій, - як залучити молодь в село.

- Чи влаштовує аграріїв політика в АПК? У чому її суть?

- За останні три роки роботи уряду Гройсмана це, мабуть, найкращі часи були для ведення бізнесу в Україні. Іде автоматичне повернення ПДВ при експорті. Такого не було ніколи. Проведено було дерегуляцію, запущено нові системи підтримки. Особисто я не вірив, що система підтримки запрацює в галузі сільськогосподарського машинобудування. Але вона діє. І українські товаровиробники можуть, купуючи українську техніку, отримувати з бюджету відшкодування. Якщо взяти Сумську область, то це «Завод Кобзаренка» і багато інших. Система відшкодування при будівництві молочнотоварних комплексів також працює.  Крім цього працює систему підтримки фермерства. І я запустив би її під молодь. Тобто молоді люди повертаються в село - виділяються якісь земельні ресурси і надається державна підтримка. Це буде найбільш дієвий крок, якщо ми хочемо підтримати фермерство. І я б зосереджувався на високодоходних культурах. Це можуть бути як плодово-ягідні, горіхи, лікарські трави.

- Як Ви ставитеся до мораторію на продаж землі? Чи правда, що іноземці відразу ж за безцінь скуплять український чорнозем. Якщо це станеться, то це добре чи погано?

- Я виступаю за вільний обіг земель сільськогосподарського призначення,  за те, щоб цей ринок був запущений. Іще за те, щоб на початковому етапі були обмеження. Але в політиці дуже часто плутають мету і інструмент. Якщо у нас ринок землі це мета, то тоді можна його запустити у будь-якому вигляді. Але як на мене, це не є мета, це – інструмент. Якщо ми хочемо побудувати суперсучасне сільське господарство, залучити інвесторів, підняти продуктивність, зберегти сільські території, то очевидно, що нам треба робити ліберальний ринок землі. Тоді це буде якийсь інструмент. Якщо ми хочемо не дати продати землю іноземцям, а дати її українським фермерам, тоді очевидно, що по-іншому. Питання в тому, яка політична мета. Для нового уряду треба буде чітко зафіксувати куди ми рухаємося і чітко це донести населенню.

- Що робити українським аграріям в євроінтеграційних процесах? На чому вони можуть заробити, а на чому втратити?

- Були великі побоювання скептиків, що Україна втратить величезні мільярди від того, що ми не зможемо більше торгувати з Росією, і що Європа нам не допоможе. Досвід останніх років показує, що ми не тільки замістили російський ринок європейським, ми вийшли туди з якісною продукцією, з якою в Росію нас ніхто не пускав.  Ми в Європу поставляємо на сьогоднішній день величезну кількість зернових, олійних. Але ще зараз поставляємо і куряче м’ясо, мед, молочну продукцію. Тут треба віддати належне тому, що уряд останні 5 років дуже багато зробив, щоб ця угода запрацювала. Бо її підписання  ще не означає, що вона працює. Там величезна кількість сертифікатів, домовленостей, узгоджень. Як на мене, то для українського сільського господарства угода про асоціацію є своєрідним трампліном. І він прекрасно запрацював. Це плюс для українського споживача. Якщо ми отримуємо євросертифікати для поставки продукції в Європу, це означає, що вона відповідає стандартам і що наш споживач також захищений. Ми робимо один продукт, який іде в Європу, і продається на українському ринку. Європа для нас зробила три речі: збільшення експорту  і заміну російського, підвищення якості нашої продукції і ринкоорієнтованість виробників. Тепер вони виробляють ту продукцію, яку хоче кінцевий споживач.

- Які сектори агровиробництва наразі для України найперспективніші?

- Для України зараз є декілька тенденцій. Одна з них, де ми можемо засвітитися – агро-ІТ технології. Це комп’ютерні програми, розробка нових поколінь роботів для сільського господарства, автоматизація бізнеспроцесів. Цей ринок рухається дуже швидким темпом. Україна зараз є другою після Індії по ІТ-сервісах, тож агро і ІТ дуже вигідна комбінація.

 Інша тенденція, яка йде по світу – заміна тваринного білка рослинним. У великих країнах споживання тваринного білка, м’яса, знижується. Це означає, що буде потреба в якісних рослинних білках типу гороху, сої, нуту, квасолі. Цей напрямок також цікавий.

Іще один напрямок – органіка.  Ми можемо поставляти свіжу органічну продукцію на європейський ринок.

- Чим сучасній молоді може бути цікаве українське сільське господарство? Які спеціальності найперспективніші? І чи готовий працедавець платити так, щоб кадри не від’їжджали з нашої країни?

- В Українському клубі аграрного бізнесу опитали роботодавців щодо того, яких працівників вони частіше беруть на роботу. Сумський національний аграрний університет потрапив до першої трійки. СНАУ серед лідерів освіти в країні.

Що стосується освіти у майбутньому, то та кількість вишів, яка зараз є, не відображає тієї кількості людей, які після випуску йдуть працювати в сільське господарство. Що треба зробити? Ми зібрали найбільші компанії України і сказали: давайте зараз робити нову програму.  Програма «Агрокебети» стартує восени на базі Національного університету біоресурсів і природокористування у Києві. Наступного року ми її розширюватимемо, в тому числі і на Суми.  Ідея в тому, що бізнес замовляє сам навчальний план, ми говоримо, з чого він має складатися. Ми хочемо виховати такого мультиталанта, який буде розбиратися в технології і знатиме, як працювати з людьми. До кожного студента для цього буде приставлено з бізнесу ментора, який його супроводжуватиме. І таким чином студент за півтора року зможе отримати теоретичні знання, менторську підтримку і практичні знання.

Щодо зарплат, то зараз вони в сільському господарстві ростуть. На сьогодні важко знайти тракториста, який отримує на руки менше 15-20 тисяч гривень. Інше питання – чи відповідають ці зарплати кваліфікації. Тому у молоді є прекрасна можливість іти працювати в агросектор. Чому не йде? Бо ніхто не хоче йти в сільську місцевість, де зараз закриваються школи, немає дитсадків. Тут дуже складно. Більшість селян – пенсіонери. Молоді ні з ким спілкуватися. Вихід із ситуації – створення ОТГ. Питання децентралізації і залучення молоді в село пов’язані дуже сильно.

- Якою Ви хочете бачити нову Верховну Раду? І якою вона може бути реально?

- Я завжди ховався від політики, хоча у мене було дуже багато можливостей. Але оцей хайп, який зараз в Україні: все помножимо на нуль, треба нові обличчя, –  він змусив мене задуматися: правильно це чи ні. Я прийшов до думки, що це не на користь. Я знаю велику кількість порядних людей, які після Революції Гідності пішли в уряд, в парламент. Вони залишили свої теплі місця, пішли працювати і за 5 років зробили дуже багато. Я сказав, що я хочу їх підтримати своїм рішення піти в народні депутати і підтримати «Українську стратегію Гройсмана». Я бачу, що було зроблено дуже багато, і хочу, щоб це було продовжено. І децентралізація, і автоматичне повернення ПДВ, і дерегуляція бізнесу.

На сьогоднішній день у Гройсмана є команда людей, які знають, що робити, і це нові обличчя, але з досвідом. Я думаю, що хочеться довіряти тим, кого знаєш, і знаєш, що у них є досвід. Уявіть: приходите ви в парламент, на вас навалилася купа документів, юридичних висновків, а ви до цього співали чи танцювали на сцені… Ми після Майдану тільки виховали цю нову політичну еліту і давайте їх в музей експонатів… Це просто нонсенс!







ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Як ви ставитесь до скасування параду на 24 серпня?

Loading...