Як мешканець Сумщини відродив сіверські традиції приготування питних медів

Як мешканець Сумщини відродив сіверські традиції приготування питних медів

Вівторок, 05 травня 2020 18:00 Інтерв'ю
Автор Оксана Кедя

Він скромно називає себе бджолярем-аматором, хоча пасікою займається вже понад двадцять років. Із власного продукту виготовляє хмільні меди та працює над створенням садиби «Медовий гай».

Любить повторювати, що «не кінь везе, а Бог несе», бо його велика пристрасть - це коні, яких називає фітнесом, транспортом та релаксом.

Про історію та сучасність рідного краю, який він любить усім серцем, про бджільництво та багато іншого говоримо з Сергієм РУБАНИКОМ (Сіврюком Сіверським).

За паспортом Ви Сергій Рубаник, але багато хто називає Вас Сіврюк Сіверський. Поясніть подвійне ім’я та прізвище?

Так, це два моїх імені. Перше – яке дали при народження батьки, друге – яким нагородили товариші. Сіврюк Сіверський – бо люблю свою Батьківщину, Сіверщину. Я горджуся нею, намагаюся більше дізнатися про історію цього краю та людей. Ділюсь тим, що знаю із іншими.

5_copy_copy.jpg

Розкажіть про Ваших предків…

Сіврюки (ред. севрюки, севруки) жили в дохристиянські часи, мали бути четвертим слов’янським народом. Вони населяли величезну територію – від сучасної Полтавщини аж до Московської області Росії. Навіть знамениті миргородські полки колись називали сіверськими. Дослідник Тищенко писав, що сіврюки з’явилися на 100 років раніше за варяг. Коли князь Ярослав Мудрий виставив варяг на битву з сіврюками (проти брата Мстислава), то сіврюки перемогли.

Сіверщина була форпостом козацтва. Саме сіврюки дали антропологічну основу Донському та Запорізькому козацтву.

Специфічною гілкою сіврюцтва було Задесення. Там була особлива мова – не українська і не російська. Зберігся навіть такий вислів: перед Десною мова українська, за Десною -«украйонська»..

А ще є приказка «Дивиться як сіврюк». Що це значить?

Значить - суворо, з недовірою, насторожено. Сіврюки вони були такі – войовничі, суворі.

Ви досліджували своїх пращурів?

Так. Моє велике щастя, що мій кум займається генеалогією. Він допоміг мені розшукати предків аж до 1726 року.

І хто серед них був?

Взагалі мій давній рід - це лінія коновалів (ветлікарів) та запорожців-задунайців, які оселились понад Сеймом. От і я не схибив на тому шляху – в свій час обрав професію ветеринара. А коней просто обожнюю. Вдома маю двох.

3_copy_copy_copy.jpg

А в своєму характері щось від сіврюків помічаєте?

Аякже. В моїх жилах тече ця кров. Я і є сіврюк. Такий же впертий, завзятий. Як сказав, що зроблю, то вже зроблю сто відсотків!

Давайте повернемося до освіти, яку Ви отримали

Після закінчення Шостинської школи №3 я вступив до Путивльського сільськогосподарського технікуму на відділення «ветеринарія», потім - у Київському аграрному університеті. Ветеринарією дійсно цікавився і хворів, бо люблю тварин. Працював 6 років за професією. Але вирішив спробувати козацького хліба. Знаєте, як кажуть, не шукай долі, а шукай волі. Отак я й зробив і вже 8 років живу у селі. Зараз я – особа, яка веде особисте селянське господарство.

12.jpg

Доля завела Вас із Шостки до села Землянка Глухівського району. Як так сталося?

Я – пасічник. Займаюсь бджільництвом вже 23 сезон. Раніше мав пасіку кочову. Вирішив зробити стаціонарну. Звернувся до сільського голови Землянки, щоб дала дозвіл на розміщення пасіки.

Це хороше місце, бо тут можна збирати унікальний мед з дикої лісової малини та крушини. Його мало де зустрінеш.

6_copy.jpg

Бджільництво називають поезією сільського господарства. Чому так?

Бо то дійсно поезія і медитація. Це неймовірна енергетика. 

Але Ви на пасіці не зупинились?

Так, я зайнявся родовим ремеслом виготовлення медових хмільних напоїв.

Маєте на увазі медовуху?

Ні, не медовуху. Я виробляю ставлені питні меди. Вони отримуються шляхом природного бродіння на диких плодових дріжджах. Не варяться, тобто не мають неприємного присмаку паленого цукру, не пастеризуються. Є пробіотиками. Це абсолютно натуральний живий продукт. До напою додаю різні корінці, трави, фрукти... Те, що дає природа.

13.jpg

А де ж Ви перейняли ці традиції?

Мені багато розповідала покійна бабуся. І про те, як варити меди і про обрядові дійства, пов’язані з цим. Це ж від наших дідів-прадідів пішло – «сам п’ю і вас запрошую», «пустити чарку по колу». Раніше на Сіверщині в кожному дворі виготовляли свою настійку, а якщо самогон – то з травами.

Щось я пам’ятав від бабусі, щось дізнався від старожилів, а ще читав спеціальну літературу.

Як збуваєте продукцію?

У мене немає великого виробництва. Торгую на ярмарках та фестивалях, виконую замовлення. Хто брав мої питні меди – завжди повертався. Щасливий, що мою продукцію позитивно оцінили на конкурсі Гільдії Медоварів України. Питні меди «Хвойна», «Вишня стара», «Пряний мед», «Чорноплодна горобина», «Узвар», «Гречана» зайняли призові місця.

А яка міцність Ваших питних медів?

13-16 градцусів. Але є  у нас дещо і для тих, хто любить міцні напої – «Хрінівка-медовуха на березовому соку» і «Запіканка» - це домашня медова горілка, запечена в печі з додаванням кореню калгану та трав.

2_copy_copy_copy_copy.jpg

А самі хмільні меди п’єте?

Аякже! І нічого іншого крім свого не вживаю. Від подібних напоїв людина має отримати тільки хороший настрій і без жодної шкоди для здоров’я. Це абсолютно натуральний продукт, а не магазинна хімія – навіть елітна не варта того.

Ви обожнюєте їздити верхи. Це також з міркувань здорового способу життя?

Так, коні – то моя велика пристрасть. Вони дуже розумні. Навіть людського багато в них. Якщо я їду кудись сам і в мене є вибір поїхати верхи чи на автомобілі – обираю коня, не задумуючись. Це фітнес, транспорт, енергетика і любов. Бджоли нас вчать праці, собака вірності, а коні – терпіння. Я вчуся у своїх друзів-тварин, а вони мені віддячують.

7_copy.jpg

Я знаю, що ви вирішили об’єднатися з однодумцями і створили громадську організацію. Розкажіть про неї і кого туди приймаєте?

Так дійсно. Ми створили ГО «Фікс». Це об’єднання людей, патріотів, які мають ідеї, хочуть займатися чимось – вівчарством, бджільництвом, кіньми… Будь-чим. Щоб щось робити потрібен колектив. Разом ми працюємо, підписуємо меморандуми про партнерство з однодумцями, періодично робимо фестивалі та патріотичні квести. Наприклад, до Дня перемоги 9 травня та 26 січня – дня першого об’єднання патріотів. Все це на ентузіазмі та патріотизмі.

Сергію, розкажіть про садибу «Медовий Гай», яку Ви хочете створити?

Це проект, який ми намагаємося реалізувати. Медовий хутірець, садиба, куди люди можуть приїжджати на відпочинок в екологічно чистий куточок – їздити верхи, пити меди, насолоджуватися природою, місцевою кулінарією, цінувати довкілля. Та все ж приходиться діяти у складних умовах сьогодення. Взагалі в нашій країні людині важко щось почитати без будь-якого капіталу та підтримки держави. Є країни, де люди є громадянами, а не фізичними особами. Громадяни – це співвласники національних багатств. А українців підвели до стану «фізичні особи». Якось ми випивали з одним французом, він говорив: «Ти сам тримаєш бджіл, сам качаєш мед, утримуєш коней, чому ж ти не мільйонер?» Я відповів: «Бо це Україна!».

8_copy.jpg

Але ж у Вас були пропозиції поїхати закордон?

Звісно. Їхати можна. І заробляти там. Я маю достатньо і досвіду, і, Слава Богу, фізичних сил.  Але співати закордоном тужливу пісню про Україну– не для мене. Процитую Єсєніна: «Я люблю родину, я очень люблю родину!».

 

крім того

Як змінилися умови оплати праці лікарів і послуг в обласній дитячій лікарні, SumyToday розповів керівник медичної установи Ігор Змисля. Він керує обласною дитячою лікарнею третій рік. До цього майже двадцять років працював ортопедом-травматологом – від рядового лікаря до завідуючого відділенням.…
До Дня вишиванки сумчанка Світлана Волик у  соцмережах представила колекцію вишиванок власного бренду «Своє». «Знай своє, носи своє» - це кредо Світлани, яке стало філософією її бізнесу.
Sumy.Today поспілкувався із директором народного музею «Трудове братство М.М.Неплюєва» Валерієм Авдасьовим. Про історію та сьогодення народного музею християнської трудової культури на Ямпільщині Воно було знищене радянською владою і залишилось утопічним для багатьох сучасників. Це унікальне самобутнє явище, спроба побудувати ідеальне…
Доктор біологічних наук Сергій Панченко розповів Sumy.Today, де на Сумщині розташований  Гранд Каньон.  Цього вченого знають багато колишніх студентів природничих факультетів. Бо він щось та викладав майже в усіх університетах Сумщини. Його кандидатська дисертація стала частиною проекту створення Національного природного…
Глухівський прикордонник розповів кореспонденту газети "Неделя", що змінилось у його житті через 7 років після того, як закрив собою гранату терориста – Пане Миколо, спершу хочемо привітати вас та ваших колег з професійним святом. Це стало приводом зібратися сьогодні на…
Сторінка 1 із 8

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares