Як сумчанка працювала речницею Марини Порошенко

Як сумчанка працювала речницею Марини Порошенко

Вівторок, 02 червня 2020 14:10 Інтерв'ю

Журналістка SumyToday взяла інтерв`ю у сумчанки Інни Битюк, яка працювала прессекретарем першої леді країни.

Вона пишається тим, що здобула фах журналіста у Сумському державному університеті. Чотири роки працювала прессекретарем першої леді країни, започаткувала власну медіа-платформу, яку називає новим трендом в українській журналістиці і має багато амбітних планів. Про це та багато іншого говоримо з засновницею сайту «BitukMedia» Інною БИТЮК.

Інно, то як Ви пов’язані з містом Суми?

Я народилася в Сумах. Навчалася у школі номер 13 - в хіміко-біологічному класі. Планувала стати медиком, але в останній момент передумала і вступила на факультет журналістики СумДУ. Це була нова спеціальність для Сумщини і ми були лише другим випуском факультету. Я була досить активною студенткою, і, мабуть, ця активна університетська позиція привела до того, що по закінченню вишу мені запропонували залишитися там на посаді прес-секретаря ректора університету.

Звісно, коли працюєш в університеті, починаєш задумуватися про подальший науковий розвиток. Так я вирішила вступити до аспірантури. На той час в Сумах її не було, тому довелося обрати Київ. Я вступила до аспірантури в Київський інститут журналістики і ще рік паралельно продовжувала працювати в університеті. Життя між Києвом і Сумами – це був доволі важкий темп, треба було щось обирати. Я прийняла рішення переїхати до Києва. Там навчалася і працювала в різних засобах масової інформації.

bytuk_23.jpg

Як сталося, що Ви почали працювати з тодішньою першою леді країни Мариною Порошенко?

Дуже неочікувано. Я працювала в прес-службі депутатського об’єднання у Верховній Раді. Це була недержавна посада, ми працювали з новообраними народними депутатами 8 скликання. Одна з моїх колег по цій роботі паралельно реалізовувала соціальний проєкт «Місто професій» - це періодичний захід, який проводився по всіх регіонах України з метою демонстрації дітям професій, які вони можуть обрати в майбутньому. Так от засновниця цього проєкту працювала разом зі мною. На якомусь етапі вона отримала під цей проєкт патронат Марини Порошенко. Вона мала спілкування з нею і була на зустрічі в офісі дружини президента. І от одного разу ця моя знайома зателефонувала і сказала, що там шукають прессекретаря, запропонувала вислати резюме. Я це зробила, мені зателефонували і запропонували прийти на співбесіду, яку проводила особисто Марина Анатоліївна. Як зараз пам’ятаю, що співбесіда була в середу, а в п’ятницю, я вже була на роботі у пані Марини. Як на мене, так стали зірки, що ми познайомилися з нею і спрацювалися.

bytuk_2.jpg

То що входило у Ваші обов’язки?

Це були стандартні обов’язки прес-секретаря – медіа-супровід діяльності першої леді, комунікація зі ЗМІ, організація прес-підходів тощо. Моїм завданням була допомога у підготовці першої леді до всіх публічних заходів. Звісно ж, я виконувала ще й функції помічника, коли виникали організаційні питання.

Штат першої леді був дуже обмеженим. В принципі кожен з нас був універсальним солдатом.

Щоб працювати з дружиною президента країни треба було мати багато спеціальних знань – протоколу, ділового етикету і тд… Де Ви цьому вчилися?

Я дійсно прочитала багато спеціальної літератури, вчилася на прикладі того, як працюють мої досвідчені колеги. Вивчала діяльність перших леді інших країн: Мішель Обами, Меланії Трамп, Бріжит Макрон, дружини Джастіна Трюдо, - жінок перших осіб держави, які так чи інакше проявляли та позиціювали себе в світі.

Ніколи неможливо все передбачити, треба вміти швидко навчатися і орієнтуватися по ситуації.

bytuk_4.jpg

Ви постійно супроводжували пані Марину в регіональних та закордонних поїздках, допомагали приймати делегації в Україні. Хто з перших леді країн вразив Вас особисто найбільше?

Мабуть, що це сама Марина Анатоліївна. Вона не була на когось схожою, сама по собі вона юяскрава постать. На мою думку, Марина Порошенко була однією з найяскравіших перших леді в Україні за історію її незалежності. Не тому, що я з нею працювала, а тому що вона дійсно гідна цього звання. Сама пані Марина дуже захоплювалася Мішель Обамою, певною мірою вони були близкими у поглядах.

Чому одним із основних напрямків своєї діяльності Марина Порошенко обрала інклюзивну освіту?

Так, вона обрала для себе тему інклюзивної освіти – навчання дітей з особливими освітніми потребами. Це тема надзвичайно складна для всього світу і для України зокрема. Бо, починаючи з Радянських часів, до цих дітей держава поверталася спиною. Треба було перевернути свідомість людей, бо не кожен був готовий на цю тему говорити, а тим більше щось зрушувати. Багато хто з публічних людей говорив пані Марині, що це дуже складна тема, від якої не буде позитивних результатів. Але вона горіла цим проєктом і запалювала інших. І ця тема набула широкої популярності. Раніше слово «інклюзивність» багато хто навіть правильно вимовити не міг, а не те що правильно трактувати його суть. Це було нове слово в лексиконі навіть для деяких голів облдержадміністрацій, які в своїх промовах плутали «інклюзивність» з «ексклюзивністю» і «інвазивністю». Сьогодні це слово і його суть не викликає ніякого подиву. Я вважаю, що багато в чому завдяки Марині Порошенко. Вона була двигуном цього проєкту, ініціювала зміни в законодавстві, дуже тісно контактувала і підтримувала зв'язки з міністерством освіти та безпосередньо закладами освіти. Її головним завданням було закріпити процес інклюзивної освіти на державному рівні і зробити його незворотнім.

Це була не просто важка робота і не просто допомога цим дітям, це була зміна державної машини.

bytuk_6.jpg

Як Ви вважаєте, чи змогла Марина Порошенко за свою каденцію довести до логічного завершення проєкт щодо інклюзивної освіти?

Так. Бо сотні тисяч дітей з особливими освітніми потребами почали отримувати освіту. Коли до школи приходила дитина з інвалідністю, яка не могла ходити, тримати ручку і через пару років вставала з інвалідного візочка, вступала до Києво-Могилянки на програміста… Це була найвища нагорода і каталізатор успішності проєкту з інклюзивної освіти. Так само, як бачити очі і обличчя батьків, що отримували надію на майбутнє дитини, яка реально може себе в цьому житті реалізувати, хоча здавалось би, що це майбутнє могло бути закритим у чотирьох стінах. І у тому, що у мільйонів родин з’явилося світло в кінці тунелю безумовно це велика заслуга Марини Анатоліївни.

Марину Порошенко називають однією з найстильніших перших леді у світі. Чи взяли Ви від неї для себе якісь уроки?

Вона дійсно залишається для мене прикладом в усьому. Враховуючи те, що мої батьки живуть за 350 км, а пані Марина їх віку, то я часто сприймала її як маму. Бо ми проводили дуже багато часу разом. Я брала з неї приклад як з жінки, мені взагалі імпонує родина Порошенків, їх цінності, те, як вони з Петром Олексійовичем будують свої взаємини, як виховують своїх дітей, як ставляться до своїх батьків.

У пані Марини дійсно дуже вишукане почуття стилю та елегантності. В її образах ніколи не було нічого зайвого. У неї можна повчитися і поєднанню кольорів, і нестандартних стилів в одязі. Вона має дуже багато різного вбрання, вміє підкреслювати і українськість, і сучасність речей. Не можна сказати, що вона має якийсь один стиль. Вона експериментує, але це завжди доречно.

У будь-який робочий день, навіть коли не було якихось заходів, пані Марина виглядала на всі сто і не могла дозволити собі інакше. Це дійсно задавало відповідний тон в офісі і всім іншим також хотілось добре виглядати і бути на рівні з нею.

bytuk_5.jpg

Проте після останніх президентских виборів Ви припинили співпрацю з Мариною Порошенко. Чому?

Із пані Мариною ми й досі підтримуємо дружні відносини, але я розуміла, що нагальної потреби в мені як у прес-секретарі немає. Треба було розвиватися далі. Я журналіст і це був саме час для того, щоб втілити в життя свою мрію - створити власне медіа, новий тренд в українській журналістиці – позитивну журналістику.

З Мариною Анатоліївною ми підтримуємо добрі взаємини, вітаємо одна-одну зі святами, за потреби зідзвонюємось, спілкуємося. Я ставлюся з теплом до пані Марини і завжди готова підставити їй своє робоче плече.

Отож, Ви – директор медіа-платформи «Битюк-медіа». Розкажіть про неї

Наше видання спеціалізується винятково на позитиві. У нас немає інтриг, скандалів і розслідувань. На нашому сайті неможливо знайти критику. Але це не значить, що ми когось хвалимо. Ми просто намагаємося показати, що не все в цьому житті так погано. Єдиний критерій, який заслуговує нашої похвали – це держава Україна. Це країна, в якій розвивається наука, створюються старт-апи, робиться поступ вперед. Ми показуємо іншу сторону життя. Існує безліч медіа, у яких інформполе заряджено негативом. Люди втомились читати про вбивства та скандали, вони хочуть альтернативи. І моє велике бажання – довести, що позитивна журналістика може бути рейтинговою, прибутковою та успішною. Ми працюємо піврок, але маємо до 250 тис. переглядів.

Видання чотиримовне – виходить українською, російською, англійською та арабською мовами. Наскільки мені відомо, арабською не виходить жодне видання в Україні. За рахунок мультимовності, нас читають у 150 країнах світу.

Скажіть, окрім Марини Порошенко на кого Ви рівняєтесь у своєму житті та роботі?

Без перебільшень, повірити в себе мені допомогли викладчі кафедри журналістики та філології Сумського держуніверситету. Олена Григорівна Ткаченко, Василь Васильович Чубур, Володимир Олексійович Садівничий - це люди, які вклали в мене дуже багато знань та досвіду, допомогли в становленні. Мої незмінні порадники. Я й досі можу їм зателефонувати і спитати поради. Коли буваю у Сумах, намагаюсь по можливості зустрічатися. В шаленому ритмі життя ці люди допомагають мені зупинитися і подумати, переосмислити і стати кращою. Вони дають путівки в життя новому поколінню журналістів у моїх рідних Сумах. А колись дали її і мені. Я їм дякую і горджуся знайомством. А ще – надзвичайно велика подяка моїм батькам – Тетяні Михайлівні та Віктору Сергійовичу Битюк – за любов і піклування, за розуміння і підтримку, бо всі мої досягнення – це результат їхнього виховання.

Спілкувалася Оксана Кедя. 

 

крім того

15 років тому в Україні був прийнятий Кодекс Адміністративного судочинства. У зв’язку з ювілеєм Sumy.Today поспілкувався з головою Сумського окружного адміністративного суду Сергієм Воловиком.
Він - син професійного спортсмена, чемпіона Радянського Союзу з біатлону, Віктора Русанова.Це колишній випускник Сумського медичного інституту, який поєднує роботу у державній лікарні та приватному медичному центрі. Говорить, що заради своєї мрії, кардіохірургії, два роки просто прожив в Інституті Серця.
Журналістка SumyToday поспілкувалася із лідеркою донорського руху на Сумщині Іриною Совенко. Вона ділиться своєю кров’ю для спасіння тих, хто цього потребує. Так показує свою любов до ближнього, бо є глибоко віруючою людиною. А ще знає про позитивну інформацію, яка передається…
Журналістка SumyToday взяла інтерв`ю у сумчанки Інни Битюк, яка працювала прессекретарем першої леді країни. Вона пишається тим, що здобула фах журналіста у Сумському державному університеті. Чотири роки працювала прессекретарем першої леді країни, започаткувала власну медіа-платформу, яку називає новим трендом в…
Як змінилися умови оплати праці лікарів і послуг в обласній дитячій лікарні, SumyToday розповів керівник медичної установи Ігор Змисля. Він керує обласною дитячою лікарнею третій рік. До цього майже двадцять років працював ортопедом-травматологом – від рядового лікаря до завідуючого відділенням.…
Сторінка 1 із 9

Підсумок дня

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares