Як сумчанка стала лідеркою донорського руху, і чому здавати кров корисно

Як сумчанка стала лідеркою донорського руху, і чому здавати кров корисно

П'ятниця, 05 червня 2020 21:06 Інтерв'ю

Журналістка SumyToday поспілкувалася із лідеркою донорського руху на Сумщині Іриною Совенко.

Вона ділиться своєю кров’ю для спасіння тих, хто цього потребує. Так показує свою любов до ближнього, бо є глибоко віруючою людиною. А ще знає про позитивну інформацію, яка передається разом з кров’ю, тому завжди намагається бути в доброму настрої і з хорошими думками. Вона горить своєю справою і запалює інших, завдяки їй донорство стало рухом, який набирає оберти. Напередодні Дня донора в Україні наша розмова - з координатором донорського руху асоціації донорів-християн міста Суми Іриною СОВЕНКО.

Ірино, розкажіть про себе, чим займаєтесь у житті?

Ну, перш за все, я мама трьох чудових дітей та щаслива бабуся трьохрічного онука. А ще дружина протестантського пастора євангельських християн- баптистів. За освітою я юрист, але більше 12 років свого життя присвятила темі здоров’я, здорового способу життя та харчування. Навчаю людей, як самостійно керувати своїм здоров’ям, являюсь лідером міжнародної компанії з цих питань. Медики лікують, а я займаюсь тим, щоб не допустити захворювань або відновити організм. Крім того, я волонтер-організатор майданчиків і таборів для дітей різного віку. Ми організовуємо літні, зимові, осінні табори, походи для дітей нашого міста. Наметові табори, молодіжні фестивалі – це все проводиться на базі нашої церкви.

img_0782.jpg

Тобто, це релігійний дитячий рух?

Зовсім ні! Це волонтерські проєкти. Наше завдання – це не робити дітей церковними чи релігійними, бо віра має стати їх самостійним свідомим вибором, мета наших проєктів - навчити дітей християнській етиці: як правильно дружити, як навчитися поважати батьків, чому обманювати погано і тому подібне. Наші заходи проходять в ігровій формі, дітям дуже подобається. Це табір не для церковних дітей, ми робимо його для дітей, зайнятих працюючих людей, підприємців, для тих, у кого не вистачає часу на спілкування з дітьми. Ми відриваємо дітей від гаджетів. Вони змінюються, приїжджають додому відпочившими, спокійнішими, з новими знаннями. Ті сім’ї, які одного разу довірили нам своїх діток, завжди повертаються. Ми робимо це тому, що любимо ближніх і свою країну. А якщо ми думаємо про країну, то вже сьогодні маємо подумати, хто буде в майбутньому цією країною керувати, на чому будуть виховані ці люди. Ми маємо закладати платформу, яка базуватиметься на морально-християнських цінностях, а не на брехні чи агресії.

Ірино, сьогодні Ви акумулюєте до донорського руху багато людей, а з чого це все почалося? Ви пам’ятаєте день, коли вперше в житті здали кров?

Ну звісно. Це був важливий етап мого життя. Було це у 2016 році. До мене звернулася клієнтка, яку я супроводжувала по дитячому здоров’ю. Вона просила, щоб я здала кров для її онкохворого брата. Той ліміт крові, який виділявся лікарнею, був для нього вичерпаний. Вона прийшла до мене, бо знала, що я людина віруюча і не відмовлю, а ще веду здоровий спосіб життя, цікавлюся цим питанням, і в моєму оточенні теж такі ж люди, як я. Я погодилася допомогти сама а ще зібрала групу небайдужих людей. Так перша моя донація була у підтримку цього хлопця.

Коли вперше йшли здавати кров, переживали?

Ще й як. У мого чоловіка ще в студентські роки був неприємний досвід в цьому питанні. І донорський центр у нього асоціювався з неприємним місцем, де погано відносяться до людей. Тим не менше він людина жертвенна, і на донацію ми пішли всією сім’єю та друзями. Але коли ми прийшли до Обласного центру крові, то були вражені умовами, в які потрапили, а також відношенням людей, які там працюють. Тоді мій чоловік сказав: «Та це просто якийсь віп-салон!». Процедура була простою і приємною, свої враження про неї я виставила у соцмережі і до мене просто посипались прохання про те, що комусь потрібна допомога. На той час у Сумах вже був організований рух донорів-християн, його очолював справжній ентузіаст цієї справи, людина з великим серцем В’ячеслав Ганнич. Я долучилася до руху, почалася моя активна діяльність. Адже важливість цієї справи не викликала сумнівів, моя новообрана місія була дійсно прекрасна. Я мама трьох дітей. І коли приходиш у відділення дитячої онкогематології і бачиш, що рак – це не старість, то питання, чи треба ділитися своєю кров’ю, зникає. Духовні закони такі, що тільки віддаючи ти можеш отримувати, якщо ти сієш добре, то і отримаєш добре. Це момент моєї віри. Я почала про це писати, активно говорити, підтримувати донорські акції.

img_0781.jpg

Чи правда, що донорство позитивно впливає на самопочуття людини?

Правда. Донорство - це омолодження організму, створення позитивного середовища для роботи імунітету, профілактика тромбозу та гіпертонічного кризу. У підтвердження сказаного: коли ми збиралися на День донора, я звернула увагу на шкіру почесних донорів-пенсіонерів, яким по 70-80 років, їх шкіра нереально гладка. Це ті люди, які все життя ділились плазмою крові.

Чи вели Ви якусь статистику, скільки крові пожертвували іншим людям?

Я людина, яка веде статистику у всьому. Кров я здаю як правило раз на три тижні. З початку участі у донорському русі я здала 12800 мл крові. Для отримання звання «Почесний донор» мені не вистачає 5 літрів крові або 12 донацій плазми. Зараз я здаю кров, плазму, а також концентрат тромбоцитів - це більш складна процедура, для початку якої я пройшла багато досліджень, які підтвердили, що в моїй крові є всі необхідні елементи. Концентрат тромбоцитів відразу йде на вливання онкохворому.

Ви сказали, що дуже задоволені тим, як організована робота Обласного центру крові. Що мали на увазі?

Там прекрасні умови, сучасне обладнання, доброзичливе відношення персоналу. Все дуже стерильно. У їхній роботі все продумано до дрібниць. Ці дрібниці завжди приємні і дуже стають в нагоді. Наприклад, вони роблять смс-розсилку з подяками, що здана донором кров пішла на спасіння життя. Крім того, не треба рахувати дні, коли треба йти на донацію - в їхньому комп’ютері є програма, яка це відслідковує. І донору просто приходить смс-нагадування.

img_9587.jpeg

Чи вірите Ви у позитивний заряд крові?

Звісно. На 70 відсотків людина складається з води, а вода вбирає всю інформацію. Якщо людина приходить на донацію у стані стресу, то організм навіть блокує кров. Під час донацій, які я курувала, були такі випадки, коли у людини просто не йшла кров з вени. Коли ми починали говорити з нею, з’ясовувалось, що у неї сімейні проблеми, стрес чи погані новини. Тож позитив та добрий настрій під час донації обов’язкові.

Мабуть, багато в чому тут Вам допомагає Ваша віра…

Безумовно. Віруюча людина - це людина, яка має відносини з Богом і намагається у своєму житті його наслідувати. Бог – це любов, я вірю в нього і готова до пожертви - віддати частину себе на благо іншим. Донорство - це прекрасний спосіб подарувати людям свою любов та підтримку.

Спілкувалася Оксана Кедя

 

крім того

Шестидесятирічний глухівчанин Іван Мажуга не садить картоплю "під лопату", не ходить на полювання пішки, бо для всіх буденних потреб він створює власну техніку. Останні винаходи майстра - снігохід, багатофункціональний тракторець для сільськогосподарських потреб, зернодробилка та ін. Ми побували у конструктора…
Він виконав першу трансплантацію серця в Україні і вважається кращим вітчизняним кардіохірургом. На його рахунку багато високих державних нагород, світове визнання та успіх у професії. Проте найбільшим своїм досягненням він вважає те, що має можливість дарувати людям другий шанс на…
СОДКЛ триває публічний скандал. Розпочався він з оприлюднення первинною профспілкою лікарні відкритого листа до голови облради та депутатів. В ньому вказується на системні порушення з боку керівника лікарні. Йому просять не продовжувати контракт на посаді директора. З чим пов’язані такі…
15 років тому в Україні був прийнятий Кодекс Адміністративного судочинства. У зв’язку з ювілеєм Sumy.Today поспілкувався з головою Сумського окружного адміністративного суду Сергієм Воловиком.
Він - син професійного спортсмена, чемпіона Радянського Союзу з біатлону, Віктора Русанова.Це колишній випускник Сумського медичного інституту, який поєднує роботу у державній лікарні та приватному медичному центрі. Говорить, що заради своєї мрії, кардіохірургії, два роки просто прожив в Інституті Серця.
Сторінка 1 із 9

Підсумок тижня

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares