Конструктор-любитель з Сумщини самотужки створює всюдиходи та техніку для господарства

Конструктор-любитель з Сумщини самотужки створює всюдиходи та техніку для господарства

Четвер, 10 вересня 2020 19:50 Інтерв'ю

Шестидесятирічний глухівчанин Іван Мажуга не садить картоплю "під лопату", не ходить на полювання пішки, бо для всіх буденних потреб він створює власну техніку. Останні винаходи майстра - снігохід, багатофункціональний тракторець для сільськогосподарських потреб, зернодробилка та ін. Ми побували у конструктора та й самі покаталися на чудо-техніці.

-Пане Іване, зараз якраз сезон збирання картоплі, маєте у підмогу якусь техніку?

-Без цього ніяк. Ось мій друг «Кентавр» - чотириколісний міні-тракторець, якого повністю зібрав сам. Почалося з того, що купив двоколісного мотоблока, але ходити за ним з часом стало важко. От і вирішив вдосконалити: додав колеса, сідло, дах як в рикші. До нього зробив змінні причепи, плуг. Сівалку використовую, коли садимо картоплю. Її змайстрував з бака від старої пральної машини. Жінка сідає на сидіння, я везу її тракторцем. В бак насипається картопля, яка падає в ямки. З допомогою деталей від м’ясорубки приладнав ще й бак для добрив, які дозовано висипаються в землю. Тому картоплю ми садимо сидячи. Є ще пристосування для збору урожаю. Картопля викопується, пролітає по решітці, обтрушується від землі та складається у рядки.

-Ну з цим зрозуміло, а для чого у Глухові вам знадобився снігохід, невже все так погано з міськими дорогами? Жартую…

- Ееее, так, це навіть не снігохід, а всюдихід! Гляньте, які здоровецькі колеса, гусениці, цей красунчик запросто вискочить з будь.-якої багнюки, а ще може плавати! Першого свого караката (так називають таку техніку – ред.) зробив років 25 тому. Як кажуть, лінь – двигун прогресу. Так і в мене було. Я - заядлий мисливець. Люблю полювання, страшне! Але в азарті, бувало, з хлопцями як підемо за звіром, то й не дивишся, куди тебе ноги занесли. В голові - тільки здобич. Коли вже потрібно повертатися, тоді тільки розумієш, як далеко забрели. Тому задумався над тим, щоб полегшити собі життя на полюванні. Якийсь звичайний транспорт тут не підійде, бо треба щоб на ньому можна було проскочити болото, снігові замети. В лісі комунальники дороги точно не чистять!

- Ви десь знайшли схеми, моделі, чи самі спроєктували свій перший каракат?

-Спеціальної освіти не маю, працював у хімбуді в Глухові, потім водієм пожежної машини. Сам завжди в ній копався, ремонтував. Як чую запах мазуту, бензину, техніки - отримую заряд енергії. В одному журналі побачив таку ідею всюдиходу (колись виписував ще при Союзі «Моделіст-конструктор»). Загорівся, закрутився, давай шукати з чого робити. В мене був старий мотоцикл, то я його переробив до непізнаваності. Коротше, зліпив легенького, невеликого триколісного всюдихода. Хлопці – в захваті, руль забирають, обдивляються, ну все! На полюванні – казка, він тобі заїде-виїде звідки хочеш. Накатався- нарадівся, тоді цей продаю, давай вже другого робити. Ну ось просто хочеться мені щось майструвати, видумувати, люблю я це діло!

- Розкажіть про свого «Бізона», це найпотужніший ваш всюдихід?

- Всього я вже змайстрував п’ять таких машин, але щоразу вдосконалююсь. Це мій улюбленець, зараз він поки стоїть, чекає свого часу – зимового полювання. Закінчив його менше року тому. Рама – теж з мотоцикла. Бензобак знайшов на розбірці. Він був увесь в дірках, трохи поношений. Я його забрав, вдома позаварював, щоб не світився, відмив, зашліфував, зробив лялю. Колеса тут потужні. Взяв великі камери, обмотав їх мішками, зверху старими пожежними рукавами, мені хлопці дали списані. Головне, вони не перегнивають від постійного контакту з водою. Думав з чого зробити гусениці, щоб добре виходити з грязюки. Підказали найцупкіші пластикові труби розрізати навпіл та приробити. Спробував, точно – супер! Моторчик з інвалідного візка, зроблений як навісне обладнання до двигуна «Планета». У ньому є повітряне охолодження, стартер, реверс задньої і передньої передачі. Купував через Інтернет «беушний».

- Напевно, таке хобі влітає в копієчку?

- Я не рахую, тому точно вартості і не скажу. То, може, жінка знає, але вона в мене добра, не лається. Насправді, це дуже мінімальні вкладення, бо майже усе шукаю на металобрухті, перекуповую, знайомі приносять, знають, що мені треба.

- Скільки часу витрачаєте на одну машину?

- Я не поспішаю. Може, виходить зібрати одну в п’ять років. Ось тільки нарешті нову випущу, трішки поїжджу, і вже приходять мисливці чи байкери, просять продати.

- А байкери цікавляться, так?

- Не те слово! Я й сам завжди приїжджаю на байкерські зліти, не пропускаю ніколи. Влітку вони збираються на кілька днів на озері в Білокопитовому під Глуховом. Завжди приїжджаю на своєму всюдиході. Захожу з протилежного боку на озеро. Фари включаю і пливу по воді, як катер - краса! Мені свистять, хлопають. Хто вперше тут, то підходять, обдивляються, розпитують, як так, що не тоне?!

- Взимку теж нерозчищених доріг не боїтеся?

- Запросто проїжджаю снігові замети. Біля нас озеро недалечко, то коли взимку воно замерзає, причіплюю до «Бізона» сани та й катаю дітей . Ох вони це діло люблять. Дорослих тягну з вітерцем на лижах.

- Знаю, до вас й іноземці приїжджали дивитися на саморобки…

- Кілька років тому до Глухівського аграрного інституту приїжджав швейцарець Штефан. Йому розказали про мене, то він ото скільки був у Глухові - з мого гаража не виходив. Він такий же схиблений на техніці, як я. Разом колупалися в машинах, придумували, складали. Він був у захваті від моїх всюдиходів. Взагалі, сподіваюся, що колись ми в Україні створимо клуб любителів каракатів. Поки такого в нас немає, хоча в інших країнах є. Вони проводять виставки, змагання по багнюці, спілкують один з одним, цього дуже не вистачає.

Ліна Дарченко

 

крім того

Напередодні Всесвітнього дня передчасно народженого малюка ми поговорили з обласним неонатологом Людмилою ЮСЮК, у якої є досвід виходжування 26-тижневих дітей з вагою 620-640 грам. Їх називають «поспішайками» та «ранніми пташками», бо вони народжуються раніше терміну. Їм потрібен особливий медичний догляд…
Жителька Охтирки Вікторія МАРКОВА розбудовує Українську Державу усіма доступними їй способами: розвиває бізнес, очолює громадську організацію, допомагає армії та церкві, виховує сина, а головне — не залишає країну заради більш комфортної. Вікторіє, Ви родом з Охтирки?Народилася я в сумнозвісному місті…
Кролевчанин Павло Самойленко 20 років живе в інвалідному візку, але це не стало на заваді чоловікові вести звичайний спосіб життя, працювати, одружитися та стати цілком щасливою людиною. Він став відомим та затребуваним майстром, який плете сітки, гамаки, гойдалки, робить дерев’яні…
Коли Ірина Губська ставала публічною особою, вона й гадки не мала, що це приведе її у політику. Оля ж зі студентства працювала з політиками, виборюючи своє право бути почутою. Боротися продовжують обидві, але вже на різних фронтах. Про шляхи у…
Історія Ярослава Склабінського - айтішника, який жив у Сумах, заробляв у доларах і не хотів емігрувати, проте не працюючий роками ліфт у його під’їзді таки підштовхнув чоловіка до зміни місця проживання. Зараз він мешкає у Берліні, де взявся діджиталізувати усю…
Сторінка 1 із 11

Підсумок тижня

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares