Вхід

Мішель Терещенко: Три роки мерства француза на Сумщині

Рівно три роки тому, 25 жовтня 2015-го, міським головою Глухова був обраний новоспечений громадянин України француз Мішель Терещенко. Але мерства йому виявилось замало і він оголосив про відставку, вирішивши стати Президентом країни. Поки що Терещенко – єдиний претендент від Сумщини на президентське крісло. Чого зумів домогтися поки що мер Глухова та з яким здобутком йде у «велику політику, розповімо стисло, оперуючи фактами і без зайвих емоцій.

Перетворимо Глухів на Нью-Васюки

На що сподіваються громадяни, обираючи депутата, мера чи президента? Мабуть, на те, що його передвиборчі обіцянки хоча б частково здійсняться.

Промови Терещенка у якості кандидата на посаду глухівського мера справді викликали захоплення. Він багато говорив про залучення західних інвестицій, збирався реанімувати роботу суконної фабрики, хлібозаводу, м’ясного та молочного заводів. Декларував необхідність і вигоду від переходу на альтернативні джерела енергії. А головне – обіцяв створити кілька тисяч нових робочих місць.

Втім всі заяви так і залишилися просто реченнями з кольорових листівок передвиборчої агітації. Майже з самого початку своєї каденції Мішель Терещенко почав «скиглити», звинувачуючи всіх у власній безпорадності: і депутатський корпус міськради, і нардепів, і прокурорів, і навіть президента, якого до цього підтримував та якому тиснув руку. Навіть самим глухівчанам перепало від мера, який почав дорікати за їх байдужість, мовляв, ті хочуть побудувати Європу чужими руками.

Коли минуло 100 днів мерства стало беззаперечно зрозуміло – рейтинг пана Терещенко почав стрімко падати, а мерМішель (так влучно прозвали його у Глухові) займається не господарськими справами, а утиском місцевих ЗМІ, які спробували реально оцінити ефективність роботи нового менеджера. Тож пан Терещенко розгорнув бурхливу діяльність по припиненню роботи видань «Народна трибуна» та «Неделя», звинувачуючи колективи газет у публікації наклепів та недостовірної інформації. Конфлікти були схожими на голлівудський блокбастер з виштовхуванням журналістки з зали засідань міськради, штурмом приміщень комунальної газети, гучними звільненнями і бурхливими судовими засіданнями. У 2016 р. НСЖУ привласнила Мішелю Терещенко титул “Ворог преси”, а Незалежна медіа-профспілка України визнала існування цензури у Глухові з боку міської влади.

Через рік  після виборів Терещенко остаточно загруз у скандалах і з’ясуванні відносин. При цьому підтримки він шукав у не менш скандальних політиків: то примкнув до Саакашвілі, то до конотопського мера Семеніхіна, який, як виявилося, на час свого обрання мав непогашену судимість за шахрайство.

Крім різноманітних конфліктів Мішель Терещенко запам’ятався глухівчанам і помпезним весіллям з колишньою депутаткою Київради, нині активісткою Оленою Єськіною, яка на 24 роки молодша від свого обранця. Довжелезний рожевий лімузин і маленький йоркширський тер’єр у весільному вбранні, медовий місяць в Майамі – доводять, що «барин з Парижу» звик все організовувати на широку ногу.

Натомість доводити справи до кінця – не найсильніша сторона колишнього мера. У березні 2017 р. він зробив сенсаційну заяву, яка облетіла всю країну. Йшлося про відкриття у Глухові центру терапії коноплями, де мали допомагати у лікуванні пацієнтів хворих на онкологію. Початок роботи центру було анонсовано на червень того ж року, коли мав достигнути новий врожай конопель. Минуло більше року, але ніякої згадки про сам центр чи його пацієнтів знайти не вдається. Отже ініціатива також залишилася без реалізації, а Терещенко отримав нові прізвиська «Мішель з конопель» та «наркобарон».

Клеять ласти для глибокого занурення?

Дедалі ставало зрозумілим, що Глухову так і не судилося стати прикладом господарювання сучасного мецената. За час каденції Мішеля Терещенка дороги у Глухові залишилися у жахливому стані, і в квітні 2018 р. місцеві активісти спробували привернути увагу до цього факту, висаджуючи квіти в ями в асфальтному покритті. І це при тому, що бюджет міста зріс майже втричі у порівнянні з 2015 роком. Втім і розподіл бюджетних коштів не обійшовся без сутичок між міським головою та депутатами. Півроку Глухів існував без затвердженого бюджету, бо пан Терещенко наполягав на виділенні премій собі та оточенню, а депутатський корпус вважав за доцільне спрямувати гроші на покупку квартир для медиків та забезпечення зарплат для медиків та освітян.

Родзинка Глухова – водонапірна башта – тим часом іржавіє і мало нагадує Ейфелеву, а глухівському водоканалу загрожує банкрутство. За даними місцевого видання «Неделя»: «Податковий борг підприємства становить близько 1,5 млн грн. Про це повідомив начальник підприємства Степан Нікончук». Цей борг виник та зростав у 2017 році, здебільшого через невідповідність тарифу, затвердженого з нульовим рівнем рентабельності, це не давало водоканалу можливості нормально діяти і привело до втрат. Що ж до подальшої долі водоканалу, місцеві жителі  хвилюються, що підприємство буде доведено до банкрутства і знайде приватного власника, після чого тарифи на водопостачання злетять до неба.

Я і «моя молода команда»

Оскільки постать мера Мішеля з самого початку була романтизована, а від нього очікували дивовижних досягнень, його діяльність прискіпливо оцінювалась не тільки на місцевому рівні. Так ситуація в Глухові потрапила до пильної уваги журналістів всеукраїнського проекту «Стоп корупції».

У результаті розслідування стало відомо, що у Глухові за часів правління Терещенко були розпиляні на металобрухт два підприємства. За даними журналістів, до знищення цегельного заводу і заводу автопричепів у Глухові має відношення Руслан Павленко – член Глухівського виконкому, радник міського голови Мішеля Терещенка та дуже цінний управлінський «кадр».

За словами Руслана Павленка, в 2010 р. він прибув з Києва до Глухова опікуватися Полошківським цегляним заводом, який на той час перебував у стадії банкрутства. Пан Павленко стверджує, що підприємство вдалося вивести зі стану банкрутства, а пізніше воно було законсервовано з метою перепрофілювання діяльності. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, завод є працюючим і не перебуває в стані ліквідації чи припинення, а Руслан Павленко є його керівником і співвласником. Втім насправді, завод виглядає як руїни у чистому полі без огорожі, а місцеві жителі розповідають, що з території підприємства були вивезені всі металеві конструкції.

У рік свого прибуття до Глухова Павленко, керуючи автомобілем «Шкода-Октавія», насмерть збив у місті підлітка Андрія Бестфатера. За вироком суду він потрапив за грати на 5 років, а через 2 роки вийшов з в’язниці. Членам родини загиблого (бабусі, сестрі та двом братам) пан Павленко  мав виплатити по 80 тис. грн. моральної шкоди, в місцевий бюджет – понад 5 тис. грн. за лікування потерпілого і 7 тис. грн. експертному центру поліції. Проте виконавча служба не змогла знайти його за місцем реєстрації у Києві.

Павленко перебрався до Глухова і працював юристом у міській виборчій комісії, а пізніше – став представником інтересів Мішеля Терещенка у суді. Зараз Руслан Павленко обіймає посаду юриста відділу освіти міської ради, при цьому коли його приймали на роботу, він не мав профільної юридичної освіти.

На тлі вищевикладеного дуже неоднозначно виглядають заяви Мішеля Терещенко про те, що після нього у Глухові залишається команда, яка здатна втілити його задуми у життя. «У мене фантастична команда у Глухові, працьовиті та чесні люди. Я у них вірю», - цитує Терещенко видання DW. Авжеж з такими менеджерами Глухів обов’язково стане маленьким Парижем. Але це не точно…







ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Співачка Анастасія Приходько приєдналась до команди Юлії Тимошенко. Як Ви до цього ставитесь?

Loading...