Середа, 13 січня 2021 13:34 Культура

У глибинці на Сумщині створюють мистецький центр

Займатися популяризацією культурних надбань етнографині Пелагеї Литвинової-Бартош ця дівчина почала випадково, але це стало справою її життя. Заради цього вона готова проміняти життя та перспективи у столиці на маленьке село на півночі Сумщини. 

Вона мріє про створення там ресторану, в якому відродить гастротрадиції своїх предків. А ще разом з батьками вже почала перетворення старої дідівської хати на справжній культурно-мистецький центр під назвою «Etno Heart Prostir». Маленьке серце великої етніки – так називає дівчина свій проєкт.

Етнічне вбрання та прикраси, грандіозні плани та неймовірна енергетика – такою я побачила свою співрозмовницю Тетяну БОРЗИХ. Про що ми говорили – дізнаєтесь з цього інтерв’ю. 

пелагея2.jpg

Тетяно, як у тебе виник інтерес до Пелагеї Литвинової-Бартош?

Я цікавлюся своїм родом. Тато мій - росіянин, а коріння мами походить з сіл Шевченкове та Землянка, що на Глухівщині. І от я зіткнулася з тим, що про бабусю й дідуся щось знаю, а далі – ні. Почала розкопувати свій родовід. Коли дійшла до розкуркулення, то відчула величезний біль. То був біль моїх предків через те, що зробила з ними радянська влада... Минулого року в селі прейменували вулицю з «Леніна» на «Пелагеї Бартош». Я відчула, що маю дізнатися про цю постать більше. І поїхала в Київ - в архів ім.Рильського. Наукові співробітники допомогли мені, як і де шукати. Навіть дозволили фотографувати рукописи пані Пелагеї, бо розуміли, що ними особливо ніхто не цікавився.

пелагея3.jpg

То просвіти і мене – хто така Пелагея Литвинова-Бартош?

Це дворянка, яка народилася та жила на Глухівщині, на хуторі Теребень та селі Землянка. Практично все своє життя вона збирала зразки народного орнаменту, замальовувала візерунки вишивок, ткацтва, килимарства, малюнки на кахлях, керамічних виробах, дереві, змальовувала писанки, рушники, скатертини. Вивчала народні вірування, промисли і заняття (ткацтво, рибальство, кулінарію), збирала усну народну творчість, писанки, рушники, плахти, візерунки народної вишивки тощо. Вивчала народну медицину, умови виховання дiтей, побут, домашнi промисли селян. Пiдготувала опис давнiх українських свят. Займалася перекладом всесвітньо відомих класиків. Вона об’їжджала ремісничі майстерні ткачів, золотарів, гончарів, збирала і впорядковувала колекції писанок, рушників, хусток, вивчала вироби деревообробного і ювелірного мистецтва (каблучки, орнаментовані люльки, хрести). Мабуть, немає такої галузі народної культури, яку б поминула увагою у своїх численних краєзнавчих дослідженнях пані Бартош. 

пелагея4.jpg

Попри це вона мала дуже тяжку долю -  10 дітей, чоловік постійно зраджував, батьки померли рано. Не зважаючи нінащо, вона зробила унікальні для нас, нащадків, дослідження! Чого варті тільки 25 весільних обрядів, описані нею. 

Я зрозуміла, як необхідно використати все це у сучасному світі і обрала для себе шлях осучаснення її надбань. Обрядовість – це класно, символізм несе величезну силу, але якщо ти не можеш його використати, все зійде нанівець. 

пелагея5.jpg

Тетяно, а хто ти за професією? Етнограф? Історик?

Зовсім ні. За освітою я — технік-технолог, професійний кухар. До початку карантину працювала технологом у столичному ресторані. Зараз не працюю ніде і весь свій час присвячую тому, чим цікавлюся.

Що це за історія з магічним знаком, що ти маєш займатися відродженням надбань Пелагеї Бартош?

Я цікавлюся духовними практиками, астрологією і тому подібним. Якось написала  відомій у Києві нумерологині і попросила за датою народження Пелагеї Бартош розповісти про цю жінку більше. Я не називала її імені та інших подробиць. І от через декілька днів нумерологиня мені телефонує і розповідає факти про Пелагею, які я вже знаю. Їй було важко, в родині не все ладилося, вона багато працювала… А ще сказала, що дуже дивним чином співпадають наші з нею нумерологічні дати. Вона попередила: продовжуй справу, яку розпочала, бо тебе обрано послідовницею цієї жінки. Я була дуже здивована, не одразу й повірила. Бо хто я така? Щоб прирівнятись до цієї жінки?! Але усвідомила свою місію і прийняла її. Пелагея зібрала доробки, а я маю їх розповсюдити. 

пелагея6.jpg

Історія, як на мене, трохи містична. А розкажи про реальні речі, з яких ти розпочала свою справу? Я чула, що ти маєш відношення до створення музею Пелагеї Литвинової-Бартош на твоїй Батьківщині - у селі Землянка Глухівського району…

Так. Я і мої батьки мають безпосереднє відношення до  створення музею. Разом з ними за три місяці ми підготували для цього хату – прибрали її, побілили, підремонтували. Хата історична, вона була збудована у 1903 році для сільського батюшки, потім була сільрадою, тоді знов церковною кімнатою. І от староста села дозволила нам робити в цій хаті музей. Мені довірили цю справу і моєму ентузіазму та щастю не було меж. Коли справа пішла і були перші результати, захотіла долучитися і громада. Скажу чесно - я була проти, щоб вони долучалися, бо боялася, що мою ідею неправильно реалізують або взагалі привласнять. Але оскільки хата – це власність громади, я не могла щось заперечувати. Нам дали декілька тисяч допомоги на фарбу, на відкриття музею привезли подарунки. Мене питали, чи готова я покинути Київ і повернутися додому, аби керувати музеєм і я відповіла, що з радістю. Я розповіла свої ідеі, як крок за кроком розвиватися, з ким працюватиму. Починається новий рік - всі мовчать. Розпочався ковід. Сказали, що покищо не можуть оформити на роботу ні мене, ні мою маму, яку я запропонувала замість себе. І от громада самостійно розпочинає ремонт музею. 

пелагея7.jpg

З тобою не порадившись?

Ніби й радились, але робили по-своєму. Я хотіла максимально залишити в цій хаті етніку. Але архітектор, який планував ремонт, знехтував цим. Більш того, на той час я зрозуміла, що фактично в музеї я – ніхто, бо він вже був оформленний на відділ культури громади.  А коли я приїхала до музею після ремонту, то потім плакала ще тижнів два, бо побачила там ідеально вирівняні стіни, зашиті гіпсокартоном балки, ідеально вирівняну піч, пластик... Раніше в хатах гострих рівних кутів не було взагалі. Все було не як у хаті того часу, коли жила Пелагея Бартош, а як у сучасному офісі і я зрозуміла, що більше мені там робити нічого - я зняла і забрала все своє, що туди принесла. 

І твій ентузіазм погас?

О, ні. Десь місяців через два до мене підійшла мама і сказала: навіщо нам відбудовувати чужі хати, підлаштовуватись під когось, якшо в  нас є своя родова дідова хата. 

пелагея8.jpg

А твоя мама хто за пофесією?

Вона – людина творча. Була худкерівником у клубі, вся Землянка розмальована її соняшниками. Про неї добре знають в окрузі. Вона – майстриня, колись шила бурки, одяг. Так само знають і мого батька - через його золоті руки, він може відремонтувати будь-що. Зараз батьки зайнялися розведенням породистих кіз. Їх сир та іншу продукцію замовляють навіть у Києві.

Отож, ви почали реконструкцію старої хати?

Так, ми починаємо вичищати двір – випилювали, вирубували. Тато з мамою зробили нову грубу, відремонтували піч. До речі, ми вже в ній готували – і це неймовірний смак страв. Наразі залишилилось оформити кухню, зробити шин-квас, щоб можна було проводити навчання, майстер-класи, запрошувати гостей. Бо альтернативи відпочинку в селі немає. Там можна попити чай (я сама збираю трави), послухати українських старовинних та сучасних пісень.  Через це місце я планую зробити зв'язок між минулим та сучасністю. Уже маємо назву – «Etno Heart Prostir». Наш слоган - маленьке серце великої етніки.

То що за майстер-класи ви плануєте там робити?

Будемо навчати як дітей, так і дорослих - вести онлайн майстеркласи щодо кухні, секретів приготування традиційних для нашої місцевості страв. Там будуть виставки картин, писанок, презентації і лекції. Буде бібліотека - там можна буде посидіти почитати. Буде ліжко з периною, пір’я для якого ми вже збираємо - на ньому можна буде відпочити. Навулиці плануємо зробити літній кінотеатр, в якому будемо транслювати усі улюблені фільми – від німого до сучасного. Будемо поводити національні дискотеки. На городі є копанка, зроблена ще дідом -можливо, зробимо там баню. 

пелагея9.jpg

А якою ти бачиш національну дискотеку?

Вона може бути як сучасна – під музику та пісні сучасних музикантів та виконавців, так і етнічною з національним дрес-кодом. Будемо на такій дискотеці включати елемент хороводу… 

Тобто, ця садиба буде більше для відпочинку молоді?

Зовсім ні! Для всіх – і для дітей, і для молоді, і для літніх людей. Вдень там будуть збиратися бабусі - спілкуватися, співати. Будуть розповідати, як в давнину мили посуд, як готували, як прали… А туристи, які приїдуть в наші краї на декілька днів, зможуть там зупинитися і максимально вникнути в етніку - жати серпом пшеницю на полі, варити сир, доїти кіз, готувати в печі. Такий собі етнічний уік-енд…Тим паче як окремий проект на базі простору буде створено «Школу етнічного виховання»

Ти впевнена, що люди захочуть їхати на екскурсію з Києва до Землянки?

Звісно! Це іноземці, або гості з інших міст. Село себе не цінить. Тільки тоді, коли люди побачать, що їх цінують інші, почнуть цінувати й себе. Люди, які цінують своє коріння та традиції, етнічність -  для них нічого не варті 350 кілометрів, щоб доїхати до Землянки з Києва, поїсти чистих подуктів, відпочити душею й тілом…

пелагея10.jpg

Розкажи, як ти плануєш розвивати гастротуризм у Землянці?

Я мрію відкрити там «Ресторан 20-ти страв». Вже зібрала список тих справ, які готували наші предки, які записувала Пелагея Литвинова-Бартош. Наприклад, на фестивалі «Сіверське перевесло» ми готували драглі – це наш холодець. Ми зробили новітню подачу – драглі з хріном порційно, медяники (медові пряники), вареники з сушеними грушами (таких вареників немає в жодному ресторані Києва). Я планую робити сметану-задаванку з печі, ряжанку. Знаю, як заливати солений сир. Вмію робити квашені яблука з хріном. У моєму ресторані будуть тільки локальні продукти – ніяких авокадо і манго. Тільки те, що виросло на городі та в саду. Ну а як це все реалізувати я знаю, бо маю відповідну освіту кухаря-технолога…

На всі ці речі та починання тебе надихнула Пелагея Бартош?

Безумовно! 

пелагея11.jpg

Чим конкретним ти займаєшся зараз по відродженню її культурно-етнографічної спадщини?

Почала з її писанок. В архіві М.Рильского є альбом пані Пелагеї «Южно-русській народній орнаментъ». В ньому я знайшла опис та малюнки 150 писанок, зібраних нею. Довго думала, як донести в маси ці роботи. Зрозуміла, що хочу, аби людина могла побачити, доторкнутися до тих писанок. Вирішила зробити їх із фанери, а потім розмалювати. Мені пощастило знайти талановитого дизайнера макетів, а також фірму, яка виріже ці писанки. І зараз разом ми працюємо над тим, аби зробити всі 150 писанок з номерами – як в альбомі Пелагеї Бартош. Їх виставка буде в нашому «Етно Хат Просторі». Уже зараз їх можна придбати. 

Все, що ти робиш, - це за власні кошти?

Так. Мене підтримують рідні та чоловік. Вони розуміють важливість справи та те, як я від неї наповнююсь духовно, набираюся енергії. Це сила роду, у мене додалося багато сил. Мені сняться пращури, які чекають на відкриття садиби…

пелагея12.jpg

Те, чим ти займаєшся перенеслось і на твій лук. Хто шиє для тебе вбрання з етнічними елементами?

Це мій дизайн, який мама втілює в життя. Якось вона пошила мені квітчасті бурки і я бігала в них по Києву і відчувала себе неймовірною красунею , а всі оберталися на них та перешіптувалися. Завдяки моїй мамі я маю оригінальні та ексклюзивні етнічні речі.

А завдяки Пелагеї Литвиновій-Бартош що ти змогла розкрити в собі?

Відданість своїй справі. Пелагея могла абстрагуватися від стереотипів, болю. Це характер. Те, що говорили про неї за спиної -  її не стосувалося. Я прейняла це на себе! І моя місія – осучаснити надбання Пелагеї Бартош. Щоб це стало модним трендом. Впевнена, що зможу!

Спілкувалася Оксана Кедя

 

крім того

Ансамбль скрипалів Кролевецької дитячої школи мистецтв став лауреатом I премії у Всеукраїнському онлайн-конкурсі “ART OPEN WORLD”, що проходив у Львові.…
15 січня 2021 року відбулося засідання комісії щодо здійснення відбору серед претендентів на здобуття стипендії міської ради творчими особистостями та…
В Миколаївці Сумського району відбувся незвичний захід для дітей з особливими потребами - малюки стали не глядачами, а акторами справжнього…
Дві учениці ДМШ № 1 відзначились на дистанційному VІІ відкритому конкурсі юних піаністів «Чарівний рояль», який відбувся в Шостці. Під…
Сумський коледж мистецтв і культури ім. Бортнянського повідомляє про чергову перемогу свого студента. Дмитро Семикрас (викладач — Морозова Світлана Павлівна)…
Фото з реконструкції садиби Харитоненка опублікувала у фейсбуці сумчанка Еріка Шпанцева. Садиба знаходиться на початку вулиці Троїцької, одразу за мостом…
Дев’ятикласник Олексій Мар’єта створює пластилінові скульптури та перемагає у міжнародних конкурсах. Так нещодавно його пластиліновий макет Храму пророка Іллі забрав…
Український культурний фонд (УКФ) в партнерстві з ГО «Центр вуличних культур» проводять перший в Україні конкурс ідей проєктів вуличної культури.…
Займатися популяризацією культурних надбань етнографині Пелагеї Литвинової-Бартош ця дівчина почала випадково, але це стало справою її життя. Заради цього вона…
Сторінка 1 із 48

Підсумок тижня

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares