Олександр Такул: «У владі завжди два дефіцити: совісті і розуму»

Громадський активіст Олександр Такул в інтерв’ю «Sumy.Today» розповів про те, чому залишається оптимістом та вірить, що життя у Сумах може змінитися на краще. 

– 2016-й рік вже майже закінчується. Як підсумкове враження від року, що минає?
– Тягуче відчуття. Всі останні роки пройшли під знаком війни. І от у 2016-му році війна увійшла в таку затяжну фазу, коли не розумієш, що відбувається. На Світлодарській дузі багато загиблих та поранених, а всі говорять про «Приватбанк», про що завгодно. Аж повстає питання, це війна чи паралельна реальність? Тому відчуття від року таке, тягуче. 

– Але от якщо на шкалі від «зради» до «перемоги» ти ближче до чого?
– Ну, я – оптиміст по характеру. Але тут така штука, що якщо маєш багато інформації і хоча б мінімальну здатність до аналізу, то важко бути оптимістом. Проте, я керуюся принципом: роби, що можеш і нехай буде, як буде. То все ж таки, я ближче до «перемоги», аніж до «зради». Я вірю, що шанси на позитивні зрушення є. Інша справа, що якщо почнеться загальний апокаліпсис, то ніхто не розбиратиметься, де ворог, а де друг. Людина у відчаї може просто схопити автомат і стріляти у натовп. То «Третій майдан», про який так багато говориться, буде не в якомусь конкретному місці, а в головах. І головною небезпекою може бути деструктивна поведінка людей. Але я все ж сподіваюся на краще. 

– Якщо дивитися на місцеву політику, то рік був для тебе не простий. Голова облради Семен Салатенко намагався звільнити тебе з посади директора комунальної установи «Сумський обласний центр відпочинку, оздоровлення, туризму та військово-патріотичного виховання». Але ти на посаді залишився, а голова облради змінився. Це добре для області?
– Я думаю, що на область не дуже впливає, хто голова облради, бо влада штука системна і роль особистості там не дуже велика. Інша справа, що особистість впливає на інших людей, чи сприймають вони цього керівника, чи ні. Вже колишнього голову облради я називаю «сонцесяйним …нашкою (дивною людиною, -ред.)». Здається, він не дуже розумів, що відбувається, але йому дуже подобалася роль керівника облради. Зі зміною голови, навряд чи дуже вже зміниться сама влада, але в цьому конкретному випадку, це на краще. Бо тепер є розуміння у гілок влади, що треба робити щось спільне, а не заважати один одному. Що ж до спроби звільнення, то Салатенко хотів прибрати мене, бо я був «не його людиною». Очевидно, що він бажав поставити когось «свого». Для мене незалежність і свобода – є абсолютними особистими цінностями. Я не тримався за посаду, навіть коли питання про звільнення зняли з порядку денного сесії, то я був проти, був готовий виступити, розповісти про результати, відповісти на питання. Мені було про що доповісти. Але це нікого не цікавило, Такул був «чужий», то його треба було звільнити і байдуже, чим він займається, що робить і як.  Хоча ж Центр, який я зараз очолюю, має дуже багато надбань по організації наметових таборів для молоді і в наступному році саме на нашій базі будуть проводитися навчання, щоб поширити ці успішні практики по всій країні. 

– Ви охоплюєте багато дітей?
– За цей рік в нашій системі наметових таборів відпочили більше тисячі дітей. Це на 15 відсотків більше, аніж в 2015-му. Поступово нарощуємо цей показник, але маємо логістичні обмеження. Тож розвиваємо мережу. Зараз вже табори є у Шостці, Конотопі, Краснопіллі, Великій Писарівці. Це таке відтворення успішної технології нашого базового табору «Сузір’я». Якщо спитати дітей, де їм більше подобається відпочивати, в стаціонарних таборах чи в наметових, то всі, хто побував у нас, скажуть, що в наметових. І батьки скажуть. І ми цим пишаємося.

– А які підсумки року для тебе, як для громадського діяча. Відчуваєш, якісь зміни?
– Чесно кажучи, ні. Ну потроху триває профанація громадського діяча, як статусу, бо зараз дуже багато стало «громадських діячів». Але для мене пріоритетом був розвиток Громадського фонду «Суми» і я цьому приділяв велику увагу. Бо знаєте, серед громадських організацій часто є такий розподіл, що ось ці – «бютівські», ці – бепепешні, ці – «радикальні» і так далі. Так от я хочу, щоб фонд «Суми» був «всіхнім». Тому ми провадимо максимальну відкритість та підзвітність і саме з цим пов’язані всі плани і на наступний рік. 

– Так розумію, що на часі деяка «демобілізація» фонду? 
– Війна триває, і наш напрямок «Місто патріотів», ще довго буде актуальним – ми будемо реагувати на потребами фронту. Але у нас буде з’являтися все більше мирних проектів, які змінюють обличчя міста. Це і  нові мурали і відкриті простори, такі місця, що мають зручне розташування і придатні для проведення громадських та культурних заходів. Є плани стосовно майданчику біля пам’ятника цукру, біля Альтанки. Зі місцями проблем не буде, головне їх наповнити. Треба розвивати міську культуру і робити місто комфортним для людей.

– А культура потрібна Сумам? Бо ж існує думка, що «Суми – місто бидла». 
– Ну коли була ідея бігбордів з цим написом, то там же був в кінці знак питання. Це було питання до розумних людей, яке так і залишилися відкритим. І от вже у січні ми спробуємо на нього відповісти, бо плануємо провести форум «Суми – місто розумних?»

– Теж зі знаком питання?
– Так, теж. Ми обрали три сфери: Е-врядування, це про відкритість і прозорість влади, Е-медицина та Е-транспорт. Будемо запрошувати спікерів з Дніпра, Києва, Вінниці, хочемо, щоб вони не тільки розповіли про свій досвід і досягнення, але й потім модерували сесію планування перших кроків в Сумах. В ідеалі, щоб по кожній темі сформувалися групи з представників громадськості та влади, і це уможливить просування вперед. Форум вже стає традиційним – рік тому ми проводили форум «Про Сумські актуальності», і плануємо зробити цей захід щорічним і кожного разу обирати нові теми. Хочемо запускати нові тренди в місті, бо за багатьма показниками Суми дуже відстають і нам треба це долати. 

– Спікери будуть тільки з України, чи, можливо і зі Східної Європи, де були зроблені серйозні реформи?
– Справа в тому, що європейський досвід дуже важко напряму застосувати у нас. То будемо шукати вже адоптований до наших умов досвід. Краще будемо не перші, але вже знатимемо, як це можна застосувати. 

– А є якісь надії на співпрацю з владою? Той ж міський бюджет вже котрий рік профіцитний, буквально забитий грошима. 
– Так, зараз міський бюджет Сум більший за обласний, такого ще не було. Але громадськість не долучена до бюджетного планування. Тому що і влада не хоче втрачати важелі впливу і громадські організації не мають навичок по участі у роботі з підготовки бюджету, тож реагують вже постфактум. Постмайданівський тренд – це протест, а не співпраця. Хоча, звісно, співпраця – вулиця з двостороннім рухом. І хоч влада декларує готовність до співпраці, але саме в цьому питанні не все добре. Проте, зацікавленість громадськості до бюджетних питань зростає, процес потроху рухається в потрібний бік. 

– Взагалі, не дивлячись на економічну кризу в місті помітно пожвавішало і культурне і громадське життя. З чим це ти пов’язуєш?
– Я думаю, це наслідки Майдану і, особливо війни. Вона виділила небайдужих. Ми у фонді часто говоримо про цей феномен і зходимось на тому, що аби не війна, багато хто б з нас так і не познайомився. Але зараз ми починаємо формувати культурне середовище. І до нас приходить дуже багато молоді, яка була в андеграунді і ми її не бачили. Зараз трохи відкрилися і на їх продукт є попит. Виходить такий симбіоз поколінь і ми відчуваємо, що потрібно робити. В цьому сенсі, я однозначно оптиміст, бачу позитивні зміни. Але тут важливо владі долучитися до цих процесів. Допомогти створити ті ж самі публічні простори, виділити гроші, зовсім невеликі, але і цього вистачить, щоб підживити активність громадян. Особливо, якщо влада не сама буде цим займатися, але віддасть це на аутсорсінг тим же громадським організаціям. 

– Але влада дуже не любить цього робити. Краще створить чергове КП. 
– Так, «совок», на жаль, сильно ще сидить в головах і переконує, що маєш контролювати всю ситуацію. Але люди вже не сприймають таких підходів. Зараз на часі інші тренди, патерналізм потроху втрачає силу, народжується новий українець. І наша задача сприяти цьому процесу. Якщо виховати нову людину, то сформується і нове суспільство. Купка експертів нічого не вирішує, має бути соціальний запит критичної кількості людей на інше життя. Але зараз дійсно вагомого запиту на зміни поки немає.  

– Ці свої плани будеш втілювати у життя на якому місці роботи? 
– Ну ось зараз добігає кінця мій контракт в комунальній установі. Я налагодив там роботу і більше не хочу залишатися. Нехай проводять конкурс і беруть когось молодшого. Я ж планую зосередитися на роботі в Центрі соціального партнерства, де ми будемо займатися розвитком громадських організацій. У нас є ідея створити інформаційно-ресурний центр «Платформа», як місце, де зустрічаються, і, водночас, як підґрунтя, для якихось подальших проектів. Будемо працювати над тим, щоб допомагати громадським організаціям ставати суб’єктами і у відносинах з владою. Треба замінити протест конструктивною взаємодію. Бо реформи, це перед усім не революція,  а еволюція. У владі завжди два дефіцити: совісті і розуму. Із совістю все зрозуміло – треба менше красти. А щодо розуму, щоб проваджувати реформи, то треба залучати громадський потенціал. Його, насправді, можна підняти надзвичайно просто – треба тільки бути відкритим для пропозицій і розвивати механізми реальної співпраці, а не профанації. Ось тоді буде розвиток. Справжній розвиток, а не косметичні зміни, на кшталт застосування ІТ-технологій. Бо якщо просто «оцифрувати» лайно, то вийде оцифроване лайно. Тобто спочатку потрібні структурні зміни, а потім вже застосування тих самих ІТ-технологій, без яких, зрозуміло, зараз ні чого не зробиш. 

Записав Владислав Івченко  


ПО ТЕМІ:


Loading...


Детальний прогноз погоди  


ОПИТУВАННЯ

Ви б хотіли, щоб в маршрутках Сум працювали кондиціонери?

Loading...