Вхід

Ватники проти Сумської дивізії

16 грудня ватники відзначали день  народження ката українського народу Нікалая Ватутіна. На Інтері показували сюжет, у якому говорили про недопущення перейменування проспекту генерала  Ватутіна у Києві. Тому-що визволитель Києва. А ще військовий геній, якого боялися манштейни-гудеріани.

Пройдемося по «генію». Ватутін був висуванцем Жукова. Відома кар’єрна історія Радянського союзу, яка і донині поширена. Якщо хтось просувався по кар’єрних щаблях – обов’язково тягнув за собою хвіст із особисто вірних людей, незалежно від їх талантів.

Ватутін винуватий у поразках 41-го року, тому що був заступником начальника генерального штабу  Жукова. Тобто займався з ним плануванням війни. Напланували так, що Вермахт ледь зупинили під Москвою. У 41-му Ватутін ледь не здав Ленінград. У 42-му Ватутін благополучно здав Воронеж. У 43-му тільки над зусиллями танкової армії Ротмістрова під Прохоровкою зупинив танки Манштейна, маючи втрати один до п’яти.

У листопаді 43-го взявши Київ, ледь не здав його Манштейну назад. А вже взятий Житомир – таки здав, зазнавши чи не останньої нищівної поразки РККА в ході війни.

Тобто, військовий геній Ватутіна сумнівний. Перемагав він лише за рахунок жуківського методу: «солдат не жаліти – баби нових понароджують». Особливу ненависть для цього полководця становили українці.

Справа в тому, що при поразках 41-42 років полонених українців відпускали по домівках, якщо за ними до концтаборів приходили жінки чи матері. Тому, при визволенні українських населених пунктів, слідом за  армією йшли польові військкомати і призивали заново дядьків, які на думку Ватутіна відкосили від захисту СССР, здавшись у полон (ніби це відбулося не з вини горе-полководців). Але ще гірше, призивали хлопчиків 1924-26 років народження, які у 41-му ще були малими для призову. Але вже винуватими для ватутіних.

Їх спеціально не перевдягали. Озброювали як-небудь. І у домашньому, ненавчених, гнали фактично на смерть під кулемети. Цинічні штабісти називали їх свиточниками. Або «Сумська дивізія», бо більшість з них були з Сумщини. 1925 рік народження – самий вибитий рік народження у війні. Їх повернулося з війни близько 5%. Як писала поетеса Інбер про Бруклінський плацдарм : «Коври із нєцелованих мальчіков». Тільки на дніпровських плацдармах було знищено більше 300 тисяч українців.

На одному з плацдармів воювало двоє наших земляків. В одному з боїв батько і син Соколи з кулемета відбили атаку німців, ще й підбили два танки. Але третій танк проїхав по їхньому окопу і поховав їх живцем. Їм присвоїли звання Героїв СРСР посмертно. А у 45-му виявилося, що їх поранених німці взяли у полон, вони були у концтаборі і їх відбили американці.  Приповерненні додому у них відібрали звання героїв. Розумієте? Українець, який не здох за родіну – не герой!

Ватутіна підстрелили у 44-му хлопці з УПА. І добре. Для мене він нелюд і кат. Ті, хто вважає його генієм і асвабадітєлєм – або дурні, або проплачені Путіним. А Київ визволили Сумсько-київські дивізії.

Віктор Бобиренко







ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Яке ваше ставлення до розпуску Верховної Ради?

Loading...