Вхід

Влад Івченко: Вбивати – вигідно

Жорстоке побиття Артема Семініхіна, колишнього міського голови Конотопа, а зараз кандидата в депутати по округу №160, демонструє, що напади, побиття, викрадення, а то й вбивства залишаються цілком прийнятними методами політ-економічної боротьби в регіоні.

Напад на пана Семініхіна стався в ніч з 26 на 27 червня, а за день до того він був зареєстрований кандидатом по округу №160 (Шостка та Конотоп), що цілком могло стати неприємною несподіванкою для його політичних конкурентів. Звісно, залишається ймовірність того, що все просто збіг і жорстоке побиття не пов’язане з політичною діяльністю, але прив’язка у часі виглядає дуже і дуже підозрілою. Артем Семініхін, якого перевезли на лікування до Києва, не сумнівається саме в політичній версії нападу і, навіть, пов’язує його з конкретною особою, своїм конкурентом по округу. Нехай винних встановлює слідство, а ми ж можемо підсумувати, що напад на Семініхіна став ще одним фрагментом в цілому ланцюгу злочинів, скоєних на Сумщині, яких поєднує одне – відчуття безкарності.  

Згадайте викрадення політика Сергія Лихмана чи підприємця Сергія Бєлослюдцева. Або напад на журналіста Євгена Положія. Не кажучи вже про численні підпали автівок у Сумах. У всіх цих випадках організатори злочинів так і не були знайдені та покарані. В кращому випадку якісь стрілочники (що стосується підпалів) у винуватості та мотивах яких є великі сумніви. Замовники і вигодонабувачі злочинів залишилися за лаштунками, впевнені у дієвості та ефективності подібних методів. А коли так, то насильницькі напади будуть застосовуватися і надалі. Ніхто не відмовиться від добре працюючої схеми. Лише покарання, реальні терміни позбавлення волі для замовників/організаторів можуть змінити ситуацію, примусять відмовитися від нападів. 

Поки що реакція правоохоронних органів на побиття Семініхіна виглядає обнадійливою. Не було спроб звести напад до якихось приватних причин чи просто пограбування. До того ж, кваліфікація злочину одразу була обрана, як замах на вбивство. Згадаємо, що напад на Катю Гандзюк спочатку кваліфікувався, як хуліганство, і лише відчайдушний тиск громадськості дозволив розслідувати справу, як навмисне вбивство. Справу Семініхіна одразу прокоментували з Києва, керівництво поліції пообіцяло прикласти всіх зусиль, до Конотопа була відправлена столична слідча група. Як показує український досвід, якщо поліція хоче розкрити злочин, то, зазвичай, вона це робить і завадити тут можуть лише байдужість чи політичний тиск. Поки що, начебто, поліція дійсно налаштована на розкриття. Але ми знаємо, як часто слідство добре починало, а потім загрузало у перекладанні паперів, забувши про розшук злочинців. То чекаємо на результати, тобто прізвища не тільки виконавців, але й замовників.

Дуже б хотілося, щоб побиття Артема Семініхіна стало для Сумщини переламним моментом, після якого насильницькі методи стануть розглядатися, як занадто дорогі та неефективні. Поки ж ми живемо в регіоні, де можна дешево прибрати конкурента і залишитися непокараним. А в умовах позачергових виборів, коли боротьба досягає високого градусу, це дуже небезпечно. Бо деякі гарячі і нерозумні голови можуть сприйняти події в Конотопі за принципом «А що так можна було?» і почнуть втілювати в життя подібні методи «роботи» з конкурентами. Одна справа технічні кандидати, фейкові громадські організації чи "однофамільці" в бюлетенях, до цього ми на Сумщині вже звикли. Та зовсім інша справа – ледь не скоєне вбивство. Від ефективності роботи поліції тепер залежатиме, чи стане напад на пана Семініхіна вершиною ганьби, чи новим рівнем політичною боротьби в області.  Поки ж бажаємо Артему Семініхіну одужання, а замовникам нападу – довгої посадки.

Владислав Івченко

 








ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Як ви ставитеся до відміни мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення за дорученням Президента Зеленського?

Loading...