Вхід

Влад Івченко: До позеленення

Рейтинг президента Володимира Зеленського спокушає політиків в регіонах робити все, щоб відкусити хоча б шматок переможного електорального пирога.

У Сумах вже з’явилися численні біл-борди і друкована продукція кандидатів, яких поєднують кілька речей: маловідомість для загалу, молодість і зелений колір, який превалює у їх рекламі. З маловідомістю все зрозуміло: результати останніх виборів начебто засвідчили, що український (і сумський теж) виборець викотив гарбуза відомим та досвідченим політикам, викинув синицю з рук і побіг за журавлем у небі. То тут несподівано перевагу начебто отримують ті, чия фізіономія чи то зовсім незнайома електорату, чи знайома мало.

При цьому фізіономія має бути непогано збережена, а краще зовсім молода. Ну, як у чинного президента. Ця жорстока вимога відсікає від успіху багатьох успішних та досвідчених, які не дивлячись на юний вік, вже встигли відростити собі друге підборіддя чи викохати свиноподібні оченята. З цієї причини, не підходить в кандидати майже жоден з колишніх жителів сумських політичних біл-бордів, які вітали сумчан зі всіма святами, але своїми фізіономіями значно більше натякали, що «так жити не можна», аніж обіцяли якісь зміни на краще. Якщо перефразувати одного харківського політичного класика: «З таким обличчям тобі голосів не дадуть». Бо президент в нас зараз – гарний, як молодий бог, а інтерв’ю дає у спортивному залі, не злазить з тренажерів. То ж розумні кандидати мусять пред’явити виборцям накачані м’язи чи кубики на пресі, а фотографуватися виключно зі штангами чи біля турників. Але тут головне не передати куті меду, щоб не виглядати гарніше за президента. Бо це може і виборців відлякнути і в Києві не сподобатися.

Нарешті приходимо до зеленого кольору, який довго в Україні залишався останнім прихистком для політичних лузерів. То партія зелених, то Литвин і його команда, та ще сонм інших політичних проектів, які і не мріяли про виграш виборів, а мріяли лише про подолання прохідного бар’єру. То зелений колір був нікому не потрібен, аж поки за нього не взявся наш президент, який зробив з нього колір перемоги, причому не за очками, а нокаутом. Тут всі заметушилися, бо подумали, що якщо розвішати містом себе на зеленому тлі, то це різко додасть відсотків. На цьому місті Шрек гірко плаче, бо цілком міг би виграти вибори на будь-якому окрузі, але не має українського громадянства.

Отже, маємо ціле розмаїття однакових маловідомих хлопчиків (дівчата, ви де?), які називають себе новим поколінням політиків, помітно косять під Зеленського і віддають перевагу зеленому кольору. Ще не зустрічав згадок «Я з КВК!», але думаю, що ще будуть. Гра у КВК, це як членство в партії більшовиків до 1917-го року.

Сумське політичне життя зараз дуже нагадує карго-культи, які розповсюдилися на тихоокеанських островах під час Другої світової. Тоді закинуті острови несподівано стали ареною боїв, а потім і місцем розміщення американських гарнізонів, які привозили з собою тушонку, колу і цигарки. Туземці швидко призвичаїлися до цих дарів цивілізації, а коли американці пішли, дуже за ними (дарами) сумували. Тоді виникла ідея, що якщо побудувати літаки (американці ж прибували на літаках), то боги побачать це і знову пришлють і тушонку, і колу, і цигарки. Туземці почали будувати літаки. Звісно, що алюмінію в них не було, то використовували, що називається, лайно і палки, а потім сиділи біля тих літаків і чекали подарунків з небес.

Оці нові кандидати нагадують тих туземців, тільки замість тушонки хочуть рейтингу. В Тихому океані адептів карго-культів чекало жорстоке розчарування. Подивимося, що як буде в Україні та в Сумах. Батьку Махну в час Визвольних змагань приписувався вислів «Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють». Зараз значна частина українських політиків віддали б дуже багато, аби позеленіти. Але з цим не так просто.

Владислав Івченко







ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Яке ваше ставлення до розпуску Верховної Ради?

Loading...