Вхід

"Я просто люблю грати, ось і все", - лідер гурту "Бумбокс" у Сумах

Учора, 29 листопада, у Сумах відбувся концерт українського гурту "Бумбокс". Він пройшов у рамках туру "Таємний код: Рубікон". Суми стали 16 містом у рамках першої частини цього туру. Перед двогодинним концертом лідер гурту Андрій Хливнюк зустрівся із журналістами та відповів на їхні запитання.

-Скажіть, будь ласка, чому відбулися зміни в гурті?

-Ми всі дорослі люди. Зміни відбуваються не тому, що ми цього хочемо. Нас спонукають до цього обставини. Я десь в десятьох інтерв’ю говорив, що пишаюся тим, що склад гурту незмінний і «докаркався». І з гурту пішов Левченко Денис і Андрій Самойло, і звукоінженер Ігор Мельник. Це дуже круті люди, музиканти-професіонали. Але ніякої драми не відбулося, все нормально, життя триває, люди грають в інших проектах.

-Що змушує Вас змінюватися? Що є причиною змін у музичному сенсі?

-Щодо альбому, на мене впливає музичне середовище, та музика, яка мене надихає писати свою. Я дуже радий, що велетенськими кроками повертається соул. Також етнічна музика. Кантрі. Багато музики з африканського континенту. З іншого боку – українська етнічна музика, яка на міжнародній арені лунає. І я дуже радію і пишаюся за своїх українських колег, які досягають таких успіхів. Оце і впливає.

Приємно і, навіть, є частка пихи в тому, що 15 років ми успішна велика українська команда. Все, що в голову прийде, ми співаємо, а ви слухаєте. І це дуже класно.

-Де краще Вас сприймають: в Україні, чи за кордоном?

-Якщо говорити про кількість людей на концертах, то, безумовно, вдома. Людей, які розуміють тексти, вдома набагато більше. Але нашого брата роз’їхалося світом чимало. Щодо туризму, то це добре. Щодо відтоку молодих і цікавих, то не дуже добре. Я не можу похвалитися тим, що ми граємо в Австралії, чи в Японії. Але мені дуже приємно бачити повні зали в Західній Європі, Америці, Канаді. До того ж, немає такого бар’єру і ти можеш з волонтерами, організаторами, промоутерами концертів бачити країну очима її людей. Не лише з готелів та ресторанів. Прикольно і класно, що багато людей, які приходять до нас на концерти за кордоном, не вважають цю війну своєю у хорошому сенсі слова. Я маю на увазі іноземців. Вони не ретранслюють агресію російських ЗМІ на нас. І це дуже приємно - зустрічати людей, які знаходяться в іншому мовному просторі, але не ведуться на пропаганду.

-Що встигли побачити у нашому місті? Що запам’яталося?

- Як там у класиків: «Я бачив пекло. Там неволя. Робота тяжкая, ніколи. І помолитись не дають». Ні, не можу похвалитися тим, що знаю Суми. За ці три рази ми були в сильному недосипі. Встигали поспати, поспілкуватися з мануальним терапевтом і глядачем в залі. Оце і все моє знання про Суми.

-Ви говорите, що нічого не знаєте про Суми. Чого Ви очікуєте від концерту?

-Нічого. Останні десь років десять я нічого не очікую ні від міст, ні від концертів. Я просто люблю грати. Ось і все. Для мене немає фактору повний зал, чи два біси, полетить, чи ні на сцену білизна, будуть, чи ні дарувати квіти. Мене це не обходить від слова «взагалі». Мені це нецікаво. Мені цікаво обмінятися емоційно з глядачем. На концерти і в театр ми приходимо, перш за все, за обміном. Мистецтво не відповідає ні на які питання. Воно їх тільки ставить. Оце і є моя мета. Поставити собі питання: «Чи грається мені тут добре? Чи ми в формі? Чи я відчую цей зал?»







ПО ТЕМІ:



ОСТАННІ ОГОЛОШЕННЯ:



НОВІ ВАКАНСІЇ


Loading...

ОПИТУВАННЯ

Як Ви ставитеся до «чорної п’ятниці»?

Loading...