У наказі є чіткі рекомендації щодо підготовки персоналу, палат, ліків та обладнання. Зокрема:

• Виділити окремі, ізольовані від інших приміщень палати, з затемненими вікнами.
• В окремій палаті чи біля неї організувати цілодобовий сестринський пост.
• Виділити окремий резерв ліків та своєчасно його поповнювати.
• Залучати до лікування цих осіб медпрацівників “належного професійного рівня”.
• Забезпечити можливість розгортання окремої палати у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, виділення окремої операційної з необхідним обладнанням.

Для Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Києва також виписані вимоги:

• У бригадах екстреної допомоги має бути по 4 людини — лікар, двоє фельдшерів і водій.
• Бажаний досвід роботи — 5 років або “найбільш кваліфіковані медичні працівники”.
• За запитом визначених лікарень, забезпечити оперативну видачу препаратів та компонентів крові для надання допомоги обраним.

Київмедспецтранс має підготувати автомобілі в належному технічному стані.

Це в ситуації, коли в Україні зараз не вистачає елементарного для боротьби з епідемією, коли волонтери, знайомі ще з 2014 року, знову розгортають мережу допомоги найбільш вразливим верствам населення, а особливо – фронту.

Така «батьківська» турбота про народ його власних «слуг», нагадала мені до болі подібну історію, яка сталася в голодному 1933 році. В постанові бюро Тростянецького райкому КП(б)У за 12 березня 1933 року було відзначено, що “в ряде сел, как Боромля, Жигайловка, Бранцовка, Белка имеется значительное количество хозяйств (100-150), а по другим 15-20, которые находятся в тяжелом продовольственном положении и голодают. Одновременно с этим увеличилась смертность, особенно старых возрастов и детей... В селе Жигайловка на кладбище скопилось около 16 гробов незакопанных...”

Ви вже здогадалися, яку резолюцію було накладено на це донесення?

Отаку: “Предложить секретарям партийных ячеек не допускать ни одного случая голодовки коммунистов, комсомольцев и колхозного актива, а фракции райисполкома выделить для этого специальный фонд”.[1]

Ось так: «білих людей» - на білу дошку, «чорних», за звичкою, – на чорну.

І не заспокоюйте себе тим, що «зелені» - то недозрілі «червоні».

Бо що буде, як дозріють?

[1] Державний архів Сумської області. Ф.П.38, оп.1, спр.38, арк.19-20.