Понеділок, 23 серпня 2021 10:33 Ексклюзив

Із заробітчан у Росії в захисники України. Історія добровольця з Сумщини

На Сумщині не чути залпів гармат, але серед нас є ті, які у снах часто бачать кадри війни. Хтось з них уже пробує жити мирним життям, а хтось відчайдушно прагне повернутись. Колишніх бійців не буває. Наш герой чотири роки свого життя присвятим боротьбі за Україну – на передовій у складі Десантно-штурмових військ.

Напередодні Дня незалежності України ми говоримо з людиною, яка готова будь-якої миті знову стати на її захист.

Про російсько-українську війну очима солдата-добровольця, а потім контрактника - нам розповів тростянчанин Володимир СЕНЧЕНКО.

Володимире, розкажи трішки про себе. Де народився, вчився?

Народився в місті Тростянець на Сумщині. Виховували мене дідусь з бабусею. Усі найтепліші спогади мого дитинства пов’язані саме з ними і рідним Смородино. Після закінчення школи вступив до Маловисторопського аграрного технікуму. Здобув освіту техніка-технолога з вирощування та переробки м’ясомолочної продукції. Як і більшість українців, які не могли знайти роботу з достойною оплатою вдома, їздив на заробітки в Росію. Працював будівельником, зварювальником… А в 2010 році повернувся в Тростянець, бо з’явилася робота на місцевій бісквітного виробництва.

236414499_261785705763024_2696617090652613030_n_copy.jpg

Коли пішов боронити країну вперше… і чому? Що стало вирішальним моментом?

В 2014 році, якраз напередодні анексії Криму, я знову поїхав працювати в Росію. Ми здали об’єкт, але гроші нам «брати» не заплатили. Обманули. Уявіть, що це таке, коли 10 чоловіків, які бригадою поїхали на декілька місяців до сусідньої країни, аби заробити, повертаються додому втомлені, без грошей. Це було останньою краплею у формуванні ставлення до росіян. Бо життя змусило їздити до них на роботу не один рік і я побачив, що це за нація та менталітет. Принаймні, у мене особисто було так. А тут почалася анексія півострова, трагічні події на Майдані… Це і стало переломною точкою. В січні 2015 я добровільно пішов до воєнкомату.

237853532_166591725548365_6737655583870198483_n.jpg

Я так розумію, що до цього від служби в армії ти був звільнений?

Так. Хоча дуже хотів служити. Але через виразку шлунку військомат мені відмовив.

А як же тебе взяли служити в добровольчий батальйон?

Виразка віднеслася з розумінням до того, що потрібно захищати країну і зарубцювалася (жартує). До речі, вона дійсно зарубцювалася вже під час служби, коли я кинув палити. Насправді в той час на фронті дуже були потрібні люди.

239918416_357325836022896_9119062438304504402_n.jpg

Куди потрапив?

Пройшов комісію і був направлений в Житомирський навчальний центр ВДВ. Там освоював ази військової справи. Мені було дуже цікаво. Я не пропускав жодного заняття. У курінневому містечку нас було близько 800 чоловік. Через 2 місяці навчань та тренувань по розподілу потрапив до 79-го Десантно-штурмового батальйону.

Ну в десантники, говорять, беруть людей з найліпшою фізичною витримкою та гартом. Судячи по твоїй спортивній статурі ти займався спортом?

До армії – ніколи. Я ж виріс в селі і з багато працював косою – отак будуть найміцніші мизи (сміється)!

239734772_531243454807633_2400950699261797473_n.jpg

А що було далі після розподілу?

В квітні вже були в зоні АТО. Був кулеметником в охороні ротного. Виконували завдання різного характеру. Кулеметники – це перша мішень для снайпера… Так.

Якими були перші дні служби в АТО очима солдата?

У нас була велика бригада. Нам дуже пощастило, що нашим командиром тоді був «Майк» – Максим Миргородський нинішній командувач Десантно-штурмових військ. Для мене особисто це авторитет, людина, на яку завжди рівнявся. Він багато пройшов. Досвідчений, розумний, загартований. Ті ордени, яких його удостоїла держава, у них дуже висока фізична та моральна ціна. Такі речі не купиш за всі багатства світу. Це нагорода за мужність та подвиги. А які настанови «Майка» були для тебе найкориснішими в майбутньому? Ну окрім спеціального військового гарту – ніколи і нічого не боятися. І залишатися на війні людьми. Коли ти пройшов бойове хрещення? Що мається на увазі? Перша наша успішна операція була під Волновахою. Тоді ми перекрили канал контрабанди, яку фінансували бойовики. Ну а під гради вперше ледь не потрапили під Мар’їнкою, коли наші позиції ворогу здали місцеві. Але тоді нас врятувала професійність «Майка», який вчасно зреагував і вивів нас. Хвилин через 30 після того, як ми звідти поїхали, гради зрівняли все з землею.

236076740_2646375502325010_4795569693556526318_n.jpg

Тобто, місцеві були до вас налаштовані вороже?

По-різному. Дивлячись, де. Хоча проросійськи налаштованих громадян в зоні АТО вистачає. Хтось здавав наші позиції та закривав перед нами хвіртку, а хтось зустрічав як рятівників – біг назустріч, обіймав, ніс останні яблука з уцілілого після обстрілів дерева.

А як взагалі у вас було з матеріальним забезпеченням, обмундируванням, харчуванням?

В 2014 році, коли російсько-українська війна тільки розпочалася, наші хлопці потрапляли на фронт в кросівках та з одним броником на двох. Коли прийшов служити я – ми були забезпечені усім. І тут велика заслуга тодішнього головнокомандувача та Президента країни Порошенка. Петро Олексійович підняв розграбовану українську армію з колін, з попелу. Багато чого робив з соратниками за власний кошт. Я кажу це як людина, яка бачила все на власні очі. І деякі заяви диванних експертів про поганого Порошенка мене відверто дивують – хіба з дивана видно, хто і що робить для країни?

238196003_377794153783280_7270060966835326283_n.jpg

Тобто, проблем з забезпеченням у 2015 в армії не було ніяких?

Єдине, що спочатку у частинах не дуже було налагоджено харчування. Воно було, але не найкращої якості. І тут знову велике спасибі Порошенкові, який зробив усе можливе, щоб його налагодити. В 2017 році, коли я прийшов служити на другий термін, харчування вже було на найвищому рівні. На передових позиціях ми були забезпечені фруктами, овочами, завжди свіжим мороженим м’ясом, молочними продуктами. А ще завжди усім і у всьому, чого раптом не вистачало, нас дуже підтримували волонтери. Вони для армії були як янголи які допомагали різними способами. Без підтримки народу військовим би було тяжко!

236102352_930316434188137_6733946404798053491_n.jpg

Ти сказав, що повернувся на фронт вдруге. Чому?

В квітні 2016 я пішов на дембель. Повернувся працювати на фабрику. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Але думки про хлопців на цій несправедливій війні не давали спокою. В серпні 2017 року я знову підписав контракт на 3 роки з 79 бригадою ДШВ.

Я знаю, що ти був декілька разів поранений…

За роки служби отримав два поранення та кантузію в 2018 році біля Авдіївки. А вже у 20-ому році перед дембелем біля Мар’їнки в наш БТР «прилетіло» 4 протитанкових керованих ракети. Дякувати Богу, всі лишилися живі, хоч і поранені.

239433151_143136184650025_6012435004154160026_n.jpg

Хто був серед твоїх побратимів. Люди яких професій та поглядів?

Абсолютно різноманітний контингент. Прості хлопці з села та міста. А були люди, які залишали свій бізнес і йшли боронити державу. Були прокурори, правоохоронці, священники…

А жінок служить багато?

Так. Вони ділили з нами як кажуть усі тяготи служби. У військового нема статі.

Чи правда, що навіть заядлі атеїсти на війні стають віруючими?

Так. Правда. Коли перед обличчям смерть, кожен готовий увірувати і просити Божого захисту. Я щиро вдячний друзям-капеланам, які приїздили до нас на позиції, благословляли. Вони були нашими духовними наставниками і психологами одночасно.

238085017_271768344409671_675451386106662905_n.jpg

Чи часто доводилося тобі хоронити побратимів?

Чомусь найбільше боляче згадувати побратима, який мав їхати на весілля дочки. Його відпустили на декілька днів. Мав їхати у понеділок. А в суботу смертельна куля забрала його життя. І поїхав він додому у труні. Це біль. Більше не хочу говорити про це.

Володю, а що це за історія, коли вас дуже підтримав мер Тростянця Бова?

Було. Це мій перший роботодавець. Людина, яку я добре знав і поважав. Тому, коли стало треба, зателефонував йому. В нашому БТР єдиному з усіх не було газового балона. Я спитав, чи немає можливості його придбати. А вже за два тижні Новою Поштою в найближчий населений пункт він нам його надіслав. Сказав, щоб звертались ще. І ми звернулися, коли був потрібен глушник на кулемет. Він теж за свій кошт його купив і надіслав. І це була не остання допомога. Ще був оптичний приціл, який нам теж терміново знадобився. Юрій Бова став нашим надійним другом в тилу і як вдячність ми з хлопцями в обмін на останню посилку відправили йому прапор, який був з нами 3 роки. Всі поставили на ньому свої підписи. А ще подяку.

235955800_576477150049534_4263198588636115022_n.jpg

Скажи, а як держава віддячила за службу тобі?

Чи отримав ти земельну ділянку та житло? Землю – так. Але з покращенням житлових умов були та і до нині є проблеми. У моєму рідному Тростянці житловий фонд застарілий, нових будинків не зводять. Так пояснюють відсутність можливості.

Чому особисто ти так скептично відносишся до георгіївської стрічки?

Бо колорадські стрічки були прив’язані на прицілах тих, хто по нас стріляв. Для мене це символ ненависті до українського народу та бажання знищення нашої нації. Воно є і у проросійських партій, які допомагають Україні тільки на словах. Жодних реальних дій по підтримці нашого війська від партій, сформованих із залишків Партії Регіонів, ніколи не було і не буде. Я б взагалі їх заборонив.

237580435_995983394547549_247002250509243471_n.jpg

Що для тебе особисто означає Україна?

Це моя Батьківщина. Земля предків-козаків. Її ми маємо передати у спадок дітям та онукам. Маємо її боронити від ворогів. Кращої країни, мови в світі годі й шукати. Тут є все! В Україні маємо зробити так, щоб не доводилося їздити шукати щастя та заробітку по закордонах.

Якщо буде потрібно, підеш боронити країну знову?

Питаєте? Звісно! Я б і зараз був там, з хлопцями. Але йду на вмовляння рідних, вони дуже переживали ті роки, коли був там. Це страшенно важко для них. Родина – це теж моя відповідальність. Зараз у мене відчуття, що я у відпустці і от-от маю повернутись. Особливо важко, коли дзвонять хлопці з батальйону і розповідають про різні «цікаві» моменти. Боляче розуміти, що у мирній Україні забули про війну. Вона триває. І якщо Батьківщина покличе – піду не вагаючись!

 

крім того

На Сумщині не чути залпів гармат, але серед нас є ті, які у снах часто бачать кадри війни. Хтось з…
Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомила сумчанка Людмила Малімоненко.  "Грубо порушуючи усі правила безпеки монтажних та будівельних робіт,…
На землі села Великий Бобрик, яке входить до Верхньосироватської територіальної громади, розташований діючий сміттєвий полігон і будуть будувати новий. Договір…
Цьогоріч у травні виповнилася десята річниця набрання чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації», який став необхідним інструментом з…
Сьогодні, 28 травня, близько 10-ї години ранку біля каплички на вул. Петропавлівській поряд з 4-ю школою встановили плакати з російськомовними…
На колишнього прокурора, а нині  власника юридичної фірми LS Group Геннадія Дем'яненка здійснено замах на вбивство 9 травня. Про це…
Анонс нового сезону програми телеканал оприлюднив сьогодні, 5 травня. Перша серія "Під прицілом" виходить на Суспільному.Суми завтра, 6 травня, о…
Прес-секретарка Державної екологічної інспекції у Сумській області Наталія Новак поділилася своїми враженнями від поїздки до Чорнобильської зони відчуження. Як виглядають…
Інцидент стався у суботу, 24 квітня близько 13:30 на вул. Нижньосироватська, що в районі Хіммістечка. Як розповіла Sumy.Today дружина власника…
Сторінка 1 із 22

Гарячі новини

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares