Глухівчанка зібрала найбільшу колекцію дзвоників в Україні

Глухівчанка зібрала найбільшу колекцію дзвоників в Україні

Четвер, 03 грудня 2020 19:26 Інтерв'ю
Автор Оксана Кедя

Глухівчанка Ірина Колтакова колекціонує дзвіночки. Відтоді, як з’явився перший екземпляр, минуло вже двадцять три роки. Її колекцію, як найбільшу в Україні, у 2014 році було внесено до Книги рекордів України. Ця колекція унікальна не тільки за кількістю, а й тим, що кожен дзвіночок в ній має свою історію.

Ірино Семенівно, скільки сьогодні дзвоників у вашій колекції. Звідки вони?

На сьогодні 2260 дзвоників із 73 країн світу. Колекція час від часу поповнюється і, якраз, до круглої цифри довів придбаний два дні тому дзвіночок у вигляді Діда Мороза, адже свята наближаються.

Ваша колекція – дуже велика. Чи розділяєте ви дзвоники на якісь підгрупи?

Так, у колекції є дві частини: декоративні та історичні ужиткові дзвоники.
Серед декоративних – вироби з металу, фарфору, фаянсу, порцеляни, кришталю та ін. Коли я бачила, що серед них вже з’являються теми, то їх поділила на підгрупи. Наприклад, є храми, будиночки, чоловічки, тварини, міста, орнамент, квіти, новорічні експонати та ін.
Історичні ужиткові – це дзвіночки, якими користувались у побуті у минулі віки. Це викличні, якими викликали прислугу, сигнальні- використовувались на залізничних станціях, на пожежних вежах, шкільні, рибальські, двірні, ботала для домашньої худоби та ін. Особливе місце у цій частині колекції займають піддужні дзвіночкуи, які використовувались з кінця XVIII до першої чверті XX століття: вішались на дугу поштових екіпажів, як сигнальний пристрій. За даними дослідників таких дзвіночків з тих часів збереглось до сьогодні, лише близько двох відсотків. Цікаві вони тим, що багато із них, завдяки написам, зберігають інформацію про дату і місце виготовлення, імена майстрів. Вважається, що дати на дзвіночках вперше з’явились у 1802 році, тож я можу сказати, що найстаріший екземпляр у колекції , це дзвоник майстра Смірнова з Валдаю, на якому викарбувана дата «1802 рік». Раніше датованих не знайдено. Я, свого часу, була і на батьківщині піддужного дзвоника – у місті Валдай, куди мене, як колекціонера, запрошували на наукову конференцію.

Крім самих експонатів ви ще збираєте і інформацію про них?

Звичайно. В мене ведеться каталог, де реєструю дзвіночки. Там всі дані: короткий опис зовнішнього вигляду, розмір, дата, коли з’явився, які написи має, хто майстер, або фірма, звідки приїхав, хто подарував і таке інше. Іноді до каталогу вношу доповнення, адже навіть через роки доводилося дізнатись нові дані про свої дзвіночки. В мене є каталоги провідних колекціонерів, завдяки яким я часто ідентифікувала невідомі старовинні експонати, які з’являлись у мене вдома. Дуже багато прийшлось перечитати, вивчити, щоб дізнатись хоча б щось про той чи інший дзвоник. Я вважаю, що просто так колекціонувати, не маючи ніякої інформації про експонати – незавершена справа. А коли береш до рук дзвоника, демонструєш і володієш даними про нього – це набагато цікавіше. От тоді це вже справжня колекція, а не банальне збирання предметів.

Коли і з чого почалось ваше захоплення. Чому саме дзвоники?

Все почалось зовсім випадково. У 1997 році ми сім’єю відпочивали у Болгарії. Я дуже люблю керамічні вироби, де б не була – щось купувала на згадку. Зазвичай це вазочки, чашечки, статуетки. Я тут також придбала вазочку з болгарським розписом і в очі кинувся кумедний керамічний чоловічок, який виявився дзвіночком. Ось це був перший крок до мого майбутнього великого захоплення. Два роки цей дзвіночок був в єдиному екземплярі. А коли поїхала до батьків у Латвію – то купила там наступний керамічний дзвоник: з назвою міста Rezekne , де пройшло моє дитинство. Це був номер 2 у моїй колекції. З того часу вже не могла зупинитись.

dzvin_2.jpg

Як здебільшого поповнюється колекція?

Перш за все, де б я не була, завжди прагну придбати дзвіночок на пам'ять. Дізнавшись, що я зацікавилась колекціонуванням, рідні, друзі, знайомі теж намагаються зробити приємне: хтось їде кудись у подорож – везе мені дзвоника. На свята, на день народження також хочуть здивувати новими експонатами. У нас спортивна сім’я, в якій всі, як і я , спортсмени. Чоловік очолює волейбольний клуб ім.. К Реви, старший син Фелікс – майстер спорту України, заслужений тренер України з пауерліфтингу, молодший син Микола – майстер спорту України міжнародного класу з пуерліфтингу, відомий спортивний журналіст і вони багато подорожують не тільки по Україні, але і по світу, тож, звичайно, що завжди привозять щось нове. Є в колекції чимало дзвіночків, які подарували інші видатні спортсмени. Це біатлоністи: призер чемпіонатів світу Сергій Сєднєв та олімпійська чемпіонка Віта Семеренко. Також багаторазова преможниця Всесвітніх ігор і чемпіонатів світу з пауерліфтингу Лариса Соловйова, учасник Олімпійських ігор важкоатлет Андрій Демчук, головний тренер паралімпійської збірної України з боротьби Михайло Романкевич, тренер з пауерліфтингу Вадим Полюхович , гравець збірної України з футболу Тарас Степаненко, диктор ФК «Динамо» Київ Олена Гуц та інші. Та вже і незнайомі люди добре знають про мою колекцію і дарують дзвіночки.. Наприклад, керівник фундації українців у Нідерландах Віра Зваан, коли приїздила до Глухова з гуманітарною допомогою, також передала мені дзвоника, хоча особисто ми не знайомі. Є подарунки і від сумчан – чудової поетеси Надії Позняк, відомого тренера і судді зі спортивного орієнтування Валентини Колтакової, директора музею «Дзвони пам’яті» Анатолія Близнюка, методиста обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Любові Шерстюк. А зовсім недавно мою виставку у Національному заповіднику «Глухів» відвідали члени Сумського клубу мандрівників, який очолює Григорій Назаренко і вручили мені чудовий дзвіночок у вигляді парасольки. В цій групі була і Лариса Верстюк із донькою і через деякий час я отримала дзвіночок із екзотичної країни Бангладеш, який привіз чоловік Лариси. Звичайно, в одному інтерв’ю не можу назвати кожного, хто зробив внесок у мою колекцію, але я їм всім сердечно вдячна. Старовинні ж дзвіночки дуже часто з’являються випадково. Люди знаходили старі дзвіночки у себе на горищах, в сараях і їм вони не потрібні, а знаючи про моє захоплення, віддавали до колекції. Перший піддужний дзвіночок передали через мого сина і я не знала, що з ним робити, бо був в пилюці і павутинні і ніяк не вписувався до моїх дзвіночків із тонкої порцеляни, кришталю, кераміки і блискучого металу сучасних дзвіночків. Але згодом я захопилась історичними дзвіночками, дізналась багато цікавого про їхню історію , адже, коли черговий посланець із минулих століть опиняється у мене в руках, то відкривається цілий світ.

Ірино Семенівно, ви маєте не лише цінні експонати, а й цікаву історичну інформацію про них. Чи не ділились ви цими даними з науковцями?

Мої роботи друкувались вже не в одному науковому журналі. Там я доповідала про те, що вдалось назбирати по старовинних експонатах, якісь цікаві факти. Також я неодноразово була учасником науково-практичних конференцій.

Чи є у вашій колекції якісь дорогі експонати?

Оцінити вартість їх важко. Звичайно, що найціннішими є старовинні піддужні екземпляри. Але є недорогі, можливо, по грошам, але дуже цінні по суті: подаровані певною людиною, привезені з незвичного місця, пов’язані з важливою подією… От, наприклад, є малесенький порцеляновий дзвоник – десь 4 на 4 см у вигляді кота-кухара, що тримає рибу в лапках. Я його побачила, коли була на виставці однієї майстрині по фарфору у Москві. Чому він мене так зацікавив? Бо я народилась у рік Кота і Риба за гороскопом. Розповіла майстрині, наскільки важливий для мене цей експонат і вона погодилась продати його, хоча і був занесений до каталогу виставки . Коштував, щоправда, всю мою пенсію.

Всю колекцію зберігаєте у квартирі. Де поміщається вся зібрана краса?

Для дзвоників замовляли спеціальні шафи, полиці, рамки, які прикрашають стіни. У нас тут, як у музеї. Розміщаю дзвоники не аби як, а по темам.

А ви знаєте ще колекціонерів з Сумщини, які збирають саме дзвоники? Чи ви одна така?

Так, це Сергій Іванович Сукач, з яким я добре знайома, консультуюсь із ним і він відвідував мої виставки. Кампанофілів, тобто, людей, які колекціонують дзвоники, не так багато, але є майстри, які виготовляють дзвіночки, і в Україні , і за її межами. Я знайома з майстрами, які виготовляють дзвіночки і , навіть ексклюзивні, саме для моєї колекції. Наприклад, Лариса Тихонова з Полтавщини, відвідувала її майстерню, спостерігала за процесом виробництва. Це і Світлана Виноградська, Вікторія Соломахіна з Харкова, майстри з Івано-Франківшини Валентина Джуранюк, Уляна Якібчук-Тим’як, Максим Стріпко та багато інших. Бувала я і в майстернях латвійських майстрів. Є цікавий майстер з Волині – Микола Шавула, який робить чудові вироби із димленої кераміки. Він робив ексклюзивні вироби, присвячені виставці дзвіночків і філіжанок «Кличе дзвіночок ласкаво на філіжанку кави…», яка була в мене спільною із київською журналісткою Людмилою Чечель, яка колекціонує кавові філіжанки , а також для фестивалю дзвонового мистецтва «Благовіст Волині»», де я брала участь, виступаючи і на конференціях, і як дзвонар.

Тобто, ви вмієте і бити у церковні дзвони?

Так. Все починалось з того, що колекціонування маленьких дзвіночків привело мене до вивчення великих церковних дзвонів і я зайнялась вивченням дзвіниць Глухова та району. Побувала у всіх 33 церквах, зробила опис-дослідження по їх дзвонам.
Самому мистецтву церковного дзвону вчила мене очільниця науково-методичного центру дзвонового мистецтва Волині Галина Степанівна Марчук. Вона організовувала фестивалі дзвонарів у Луцьку на території замка Любарта, учасником яких в подальшому була і я.

Декілька років назад ви своєю колекцією поставили національний рекорд. Розкажіть про це.

Так, це було у травні 2014 року. Подала заявку за ініціативи сина Миколи. На той момент моя колекція нараховувала 1603 дзвіночки, у іншого претендента їх було 915. Експерти вивчили колекцію, опис до неї. Для офіційної процедури фіксації рекорду представники Національного реєстру рекордів України з представником проєкту Ланою Вєтровою прибули до мене додому. Рекорд зафіксували 19 травня 2014 року у номінації « Найбільша колекція дзвіночків». Моє ім’я пізніше внесли у книгу рекордів – під номером 140108. До речі, до сьогодні рекорд належить мені і, звичайно ж, кількість дзвіночків у колекції збільшилась. Свого часу про рекорд була інформація і в спеціалізованому виданні США «The Bell Tower».

dzvin_3.jpg

Зазвичай, люди, які мають якусь цікаву колекцію, виставляють її на показ. Чи проводите ви виставки?

Так, я дотримуюсь думки, що не кожному до снаги зібрати таку цікаву колекцію і буде несправедливо, що побачити її зможе обмежена кількість людей, які бувають у мене в гостях, тому завжди відгукуюсь , коли мене кудись запрошують. Демонструвала колекцію і в Києві у Національному музеї Тараса Шевченка, і на Волині, і в Ніжині, на Донбасі – у Горлівці та Краматорську. Свого часу експонувалась тричі у Москві. Також виставлялась в обласному центрі в художньому музеї ім.. Ніканора Онацького. Зазвичай, для відвідувачів готую якісь цікаві історії про дзвоники, щоб запам’ятались людям.
Постійно виставки проходять у Національному заповіднику «Глухів». Там є дві постійні вітрини. Одна – присвячена Україні, друга – країнам світу, звідки прибули дзвоники, окремі вітрини із історичними ужитковими дзвіночками, частина експонатів знаходиться у тематичних рамах. Постійно експонується приблизно четверта частина колекції, а щоб глядачі побачили більше, то є змінна вітрина, де постійно оновлюю експонати. Там відвідувачі можуть побачити невеликі тематичні виставки . Їх було вже 12. От зараз, наприклад, виставлена група дзвіночків «Дзвінка кухня».

Знаю, що ви не тільки колекціонер, а ще й письменниця. Чи описували дзвоники у своїх творах?

Так, я видала свою збірку віршів «Світанкову мелодію чую…», а окремі твори є, майже, у 50 виданнях. Збірки видавались в Україні, Росії, і, навіть, в Латвії. Сюжети творів – різні. Звичайно, що присвячую вірші і дзвоникам. Ось один з них.

Збираю дзвіночки, барвисті й веселі,
Це справжня окраса моєї оселі.
Із глини простої, із скла і металу,
Великі й маленькі, їх в мене чимало.
Від дотику ніжного пісня лунає.
І кожен зі мною, немов, розмовляє.
Їх мова чарівна мені зрозуміла,
Бо в кожного дзвону магічна є сила.
Дзвіночки і зло, і добро відчувають,
Недобрих гостей на поріг не пускають.
Люблю я дзвіночки, барвисті, веселі,
Несуть вони радість до мене в оселю.

Видавала і прозові нариси, присвячені піддужним дзвіночкам і церковним дзвонм. У останньому – дев’ятому виданні «Української хвилі» опубліковано мій нарис про історію дзвона Мазепи.
Доречі, мій вірш «Білий кінь» надихнув майстриню славетної косівської кераміки Уляну Якібчук-Тим’як на створення дзвіночка за його мотивами. А київський художник-графік Георгій Сергєєв створив екслібриси , в основі яких дзвони і екслібриси для моєї бібліотеки , де зображено дзвіночки із мого зібрання. Тобто, моя колекція і моя творчість об’єднала творчих людей з різних куточків України.

Ірино Семенівно, чи є якийсь омріяний дзвоник, який би ну дуже хотіли мати в своїй колекції?

Важко сказати. От я і мріяти не могла про старовинний піддужний, той, що 1802 року карбування, а він у мене з’явився. Є в мене і іменний дзвіночок, зроблений на честь Святої Ірини і його дзвоном відкриваю виставки і різноманітні заходи. Можу і не знати ще про якийсь, а він є і чекає своєї черги, щоб потрапити до моєї колекції. Я радію кожному новому експонату і продовжую збирати.

Спілкувалася Оксана Кедя.

 

крім того

14 березня ми відзначаємо День українського Добровольця. Чиє це свято і хто його відзначає? Кого саме вшановуємо і кого вітаємо? Хто такий «український доброволець»? Про це та власний шлях добровольця у нашій розмові з Олександром КРАСІЄМ, який представляє Сумський осередок…
Повернення команди Володимира Лук'яненка до управління колишнім заводом імені Фрунзе, поточний стан справ на заводі, що буде із заборгованістю по зарплаті, скільки нових замовлень має завод та скільки для їх виконання потрібно найняти додаткових робітників, - про це в ексклюзивному…
Як колишня соціальна працівниця Глухівського центру Вікторія Вишневецька стала популярним столичним тревел-фотографом. Сьогодні вона – столичний тревел-фотограф та організатор ексклюзивних авторських турів з фотосесіями. Її роботи були представлені у відомих в Києві виставкових залах, а корпорація «Гугл» запрошувала її на…
Глухівчанка Ірина Колтакова колекціонує дзвіночки. Відтоді, як з’явився перший екземпляр, минуло вже двадцять три роки. Її колекцію, як найбільшу в Україні, у 2014 році було внесено до Книги рекордів України. Ця колекція унікальна не тільки за кількістю, а й тим,…
41-річний Сергій КУЗЬМЕНКО проживає в селищі Кириківка Охтирського району. З працівника служби безпеки охоронних фірм та аграрних холдингів перекваліфікувався у справжнього сировара. Він створив 30 власних рецептів популярного молочного продукту. Основною фішкою його сирів є те, що вони виготовляються тільки…
Сторінка 1 із 12

Гарячі новини

Спілкуйтеся з нами


Про нас

Інформаційний портал «SumyToday». Кожен день ми пишемо про Суми і Сумську область. Показуємо читачам картину дня, розповідаємо, чим живе місто і регіон.

0
Shares