Жодного дня свого життя вона не уявляє без квітів. Її двір у невеличкому селі Підставки потопає у яскравих гамах буйного квіту. І так – з ранньої весни до пізньої осені. Любов жінки до квітів настільки велика, що вони розцвіли і на стінах старої батківської хатини – і зовні, і всередині. Вона розписала їх звичайними емалями, але ці орнаменти достойні найвищого визнання та демонстрації шанованій публіці.

Проте, найбільшим успіхом та гордістю вона вважаєсвоїх донечок, які вже доволі відомі в українському шоу-бізнесі.

Про її життя, творчість, захоплення, велику любов до дітей та країни говоримо з неймовірно талановитою та скромною землячкою Лідією РОСПОП.

Пані Лідіє, розкажіть трішки про себе, будь ласка. Де народилися та виросли. Ким працювали чи працюєте дотепер?

Я народилася в Підставках на Липоводолинщині. Батьки теж звідси. Дитинство пройшло в селі. Ну а потім,мабуть, як і у всіх - поїхала з дому навчатися. Закінчила Роменський індустріальний технікум, а потім Ташкентський технічний університет ім А.Р.Беруніза спеціальністю відкрита розробка родовищ корисних копалин. Я гірничий інженер, але по спеціальності так і не довелся попрацювати. Була на різних роботах, доки дітей підняла на ноги.Це дуже довга історія.

Звідкиу Вас хист до малювання?

Малювати ніде не вчилась, як виходило, так і малювала. І так з самого дитинства.Доречі, мій тато теж непогано малював.Ну цимв родині ніхто не займався, не розвивав.

Як виникла ідея розмалювати батьківську хату?

Я б сказала, що спонтанно. Коли переїхала до батьків, то хотілося якось прикрасити старенький будиночок. Купила шпалери й поклеїла їх. Тоді ще газового опалення у нас не було, топили грубку. Взимку стіни в прямому сенсі мокріли і першу зиму вони в мене повідставали й поцвіли.Це для мене було велике розчарування та розпач. Тоді я взяла і просто пофарбувала панелі, а у великій кімнаті (залі) стіни трішки розмалювала квіточками.

Але Ви ще й місцевий дитсадок оформили?

Так. Якраз в той час я там працювала, а колгосп побудував для нього нове приміщення.Влітку ми там робили ремонт і мені завідуюча каже: «Ти ж малюєш, давай отут на вході якийсь малюночок зробиш?». Ну так і почалось - один малюнок, потім ще одну стіну, потім ще одну. Так і розмалювала весь дитсадок.

З тих пір почали малювати більше?

Якщо чесно, то було не до малювання певні роки. В мене було велике господарство, тримала вдома трьох корів, гусей, свиней, качок, курей... Чого тільки не було. Це вже як вивела трішки своє господарство, то розмалювала повністю стіниу великій кімнаті. Потімще одну. Ну а як завершила, то задумалась, чому б не розмалюватистіни на вулиці. Спочаткузробила від дороги, потімще одну. Вийшло непогано. Оригінально. Я обожнюю квіти, це моя велика любов. Тому і орнаменти всі квіткові.

Проте, фарба – це задоволення не з дешевих?

Малюю звичайними емалями.Малюнки тримаються досить довго, якщо сонце на них не попадає. В залі малюнкам років з десять. Зараз вирішила їх просто підсвіжити, бофарба з роками трішки тьмяніє. На вулиці в мене з соняшниками стіна, то тримається десь років чотири,потім треба поновлювати. А південна стіна з мальвами, то там через два роки треба підфаровувати, боця сторона дуже вигорає на сонці. А в дитсадку там уже мабуть років 30 як я малювала, так і є ті малюнки.

Чи не підраховували бюджет Вашої задумки?

Не підраховую, якщо чесно. Ну воно ж не за місяць малюється в мене, а, можна сказати, роками. Цей рік уже підправила південну стіну, зараз поновлю в залі, якщо складеться. А взагалі для орнаменітв ще є місце- двістіни на вулиці.

Як сприйняли ідею односельці?

Односельці приходять подивитися. З нашого села, мабуть, рідко хто не був у мене. Приводять діток із дитсадка на екскурсію, зі школи.Влітку у мене на екскурсіях часті гості учні зі шкільного майданчика. Приїздили на екскурсію велосипедами школярі із сусідніх сіл. Буває, як якийсь семінар, то заїжджають головисільських рад районучи навіть родичі до когось приїздять, то заходять. Людям цікаво. Фотографуються. Я не проти. Гарним гостям рада.

Ви сказали, що любов Вашого життя – то квіти. Дійсно, двір просто потопає в них. Скільки тут різновидів рослин?

Так. Квіти - це така моя любов, моя віддушина.Зараз вони в мене скрізь, Не тільки навколобудиночку, «вилізла» з ними на город і на вулицю. Дуже люблю квіти, це вже мабуть хвороба. Якихось улюблених немає, люблю всі, починаючи з польових. Кожна квітка гарна по-своєму. Не підраховувала скільки видів. Але багато! З ранньої весни й до пізньої осені завжди щось цвіте у мене. На це захоплення грошей не шкодую. Пенсія у мене мінімальна, але кожної весни чи осені, ухитряюсь виділити якусь суму на новеньку квіточку. Купуюю і на базарі, і в інтернеті. Звісно, якщо рослинку може собі дозволити мій скромний бюджет.

Ваші творчі дочки Оксана та Ольга РОСПОП. Вони вже досить відомі в українському шоу-бізнесі. Як дівчата з невеликого села стали відомимина столичній сцені?

Дівчатка в мене з раннього дитинства на сцені. Я сама в свій час закінчила музичну школу по класу баян. Коливони булималенькі, я їм акомпонувала. Виступали зазвичай у себе в селі, часто їздили на районні та обласні конкурси. Я їхвіддала в музичну школу, яку вони успішно закінчили по класу фортепіано. Після школи двічата закінчили Сумське училище культури й мистецтвім. Бортнянського, а згодом - Київський національний університет культури й мистецтв.

Як правило, у них патріотичний репертуар?

Раніше вони співали в основному кавери. Їх перша своя пісня, на яку вони відзняли невеличкий кліп вийшла до першої річниці Майдану. В той час було таке національне піднесення. Я на цій хвилі якось так спонтанно написала слова пісні «Слава Україні». «Намугикала» їм мелодію, а вони вже зробили аранжування, записали на студії і відзняли перший простенький кліп. Після того так і пішли далі різні пісні. Доречі, в мене старша Оксанка пише сама пісні, вірші й музику.

Зараз доньки працюють над своїм першим альбомом. Задуміву них багато, а там як вийде. В нашійкраїні все упирається в гроші. Дуже важко крутитися в шоу-бізнесі. Коронавірус теж вніс свої корективи. Оксана створила свій кавер-бенд, успішно з ним виступала, та з приходом епідемії ресторанчики ,паби позакривалися… Довелося перепрофілюватися - викладати вокал в музичній школі. Це таке своєрідне випробування, але також прекрасний досвід. Онлайн уроки, онлайн концерти, конкурси. Дай Бог все буде добре. Дівчата продовжують виступати. Ось до Дня Незалежності готують нову патріотичну пісню. Вже провели зйомки, запис в студії, лишився монтаж. Як і всі мами за все переживаю. Хочу, щоб у них все вийшло.

Чи часто доньки приїздять додому, чи підтримують Вас?

Діти - це моя надія й опора. Підтримують мене у всьому. А я їх. Їздять до мене не так часто як би мені хотілося. Ну я розумію, що в них робота, свій бізнес...Ну частіше, мабуть, я до них приїжджаю.

Впевнена, що така творча жінка має ще якісь захоплення. Поділіться які?

Із захоплень в мене дійсно не тільки квіти, а й чудовий садочок. Вже деякі молоденькі яблуньки, грушки, сливки родять.Раніше, коли було велике господарство, то саджала картоплю, півгороду буряків... Тепер господарства немає, тому потихеньку, вже мабуть років з десять назад почала садити садочок. Саджанці недешеві, ну так як і з квітами, квіти, стараюсь кожної осені й весни також придбати парочку саджанців. І так з кожним роком досаджую і вжедесь соток з п‘ятнадцять в мене зараз під садком. Є зовсім малесенькі, а ті , що перші посадила, вже родять і досить непогано.А я тішусь як мала дитина і з своїх квіточок, і з садочку.

Ну ще таке одне із захоплень -вишивка. В мене бабуся вишивала хрестиком, мама теж вишивала. Мама в основному гладдю. Раніше, мабуть, всі жінки вишивали рушники, картини.Я трішки незвично вишиваю.З самого дитинства в мене в діток було багато вишитих речей.Вишивала скрізь- і на футболках, і маєчках, і светриках. Сукні,сорочки, тунічки– все своїм доням. Зазвичай взимку вишиваю. В сезон затишшя в саду та городі.

Підставки – таке маленьке село, яке зараз переживає не найкращі часи. Чи згодні, що жити в ньому важкувато? Взаглі наше село переживає не найкращічаси. Закрили школу. Таке величезне нове приміщення стоїть пусткою тепер посеред села. Дитсадочок теж під питанням, мабуть,теж закриють. Молоді роботи немає - роз‘іжджаються хто куди. Село дуже гарне, мальовниче, багате своєю історією,але жити в ньому дійсно важкувато.

Хотіли б змінитимісцепроживання?

Більш всього, що ні. Я досить тривалий період проживала в місті, ну мені більш подобається в селі. Є, звичайно,тут свої плюси і мінуси. Але моє життя тут. З моїми квітами, деревами, спогадами та надіями на краще.

Доречі дочки Лідії Роспоп зняли новий кліп до Дня Незалежності.