А ще цей чоловік причетний до розвитку регіонального ландшафтного парку (ред. РЛП) «Сеймський». І хоч офіційно він там не працює, але бере активну участь у його збереженні та популяризації. А ще разом з однодумцями вони об’єдналися в неформальний офіс Сеймського РЛП і ведуть сторінку у соцмережах.
Про охорону природи говоримо з доктором біологічних наук, доцентом, керівником науково-дослідного відділу Гетьманського національного природного парку Сергієм ПАНЧЕНКОМ.
Пане Сергію, розкажіть, що являють собою регіональні ландшафтні парки?
Почну з того, що охорона природи сьогодні – нагальна потреба людства. До неї мають долучатися всі. Одні – професійно, інші в своїй повсякденній діяльності, сортуючи сміття чи не палячи залишки сухої рослинності на городі. Але своєрідними точками, де ця охорона природи концентрується і поширюється, мають бути поліфункціональні природоохоронні території – національні природні парки, регіональні ландшафтні парки чи навіть біосферні резервати. Це по суті новітня форма охорони природи, яка дозволяє ще й розвиватися територіям за рахунок використання тих конкурентних переваг, які дає життя серед збереженої природи.
Якщо пояснювати образно, то сучасний гаджет може поєднати в собі окремі функції мікрофона, телевізора і телефона. Так само один регіональний ландшафтний парк містить в собі різноманітні форми охорони природи.
Чи врегульована на державному рівні кількість природоохоронних територій?
Кількість природоохоронних територій прийнято виражати у відсотках площі країни. В ідеалі їх має бути 15-20%. Для України це дуже багато. Ми - не та країна, яка заробляє на високих технологіях. Українці заробляють на сільському та лісовому господарствах – продаючи сировину. І площа тут є болючим питанням. Для аграрної держави створення РЛП – вихід. Навіть якщо тут пробувати вирощувати сільськогосподарські культури, то можна це робити із запровадженням сучасних природоохоронних рекомендацій.
Що маєте на увазі?
На території РЛП дозволено вести господарювання, але з максимальним збереженням ландшафту. В нашому випадку - це хоча б не перетворювати луки на ріллю, а ліс – на луки. Або болото - на кар‘єр для видобутку торфу.
На Сумщині є найбільший в Україні регіональний ландшафтний парк «Сеймський». Розкажіть, чим він особливий?
На початку 90-х років Сеймський РЛП був тільки на папері. Коли стало питання про збільшення кількості заповідних територій, то замість того, щоб зробити багато маленьких, створили один грандіозний РЛП. Він охоплює території Конотопського, Кролевецького, Путивльського та Буринського районів вздовж Сейму. Славиться парк добре збереженою річкою Сейм із широкою заплавою, сосновими борами та кленово-липово дубовими лісами. Це об'єкт Смарагдової мережі.
Долина Сейму має дуже давню геологічну історію та історію людської цивілізації. Звісно, людська діяльність дається взнаки і сьогодні природа там вже постраждала. Попри все долина Сейму і парк на карті України залишається великою зеленою смугою. Такої долини в Україні немає. Це як Гранд Каньйон, що пішов не вглиб, а вшир. І дуже добре, що тут створений регіональний ландшафтний парк. За рахунок його великої площі Сумська область певний час утримувала доволі високий відсоток природно-заповідних територій в масштабах України. Однак 20 років цей ландшафтний парк по суті не функціонував, бо не була створена його адміністрація, як це передбачено в законодавстві. Відповідно не було кому перейматися розвитком Сеймського РЛП.
Знаю, що Ви особисто теж причетні до створення РЛП «Сеймський»…
Можна і так сказати. Бо я народився в цих краях, мав відповідну освіту і фах, а ще досвід керівництва подібними проєктами, зокрема й деякими міжнародними. Отож, вирішив, що і вдома треба чимось таким зайнятися. Шляхом консультацій, зустрічей знайшлося коло людей у владі, які домоглися створення адміністрації РЛП «Сеймський». І тепер існує відповідний комунальний заклад при Сумській обласній раді. Парк дуже перспективний, але на жаль, його адміністрація так і не змогла об’єднати людей навколо цієї ідеї.
Поясніть
З 98 тисяч гектарів, які входять до парку, йому не належить жодного квадратного метра. Тобто, адміністрація не обтяжена зобов’язанням утримання земельних ділянок. Її завдання - налагодити комунікацію між землевласниками і землекористувачами території і спільно працювати. Цього немає. Українцям взагалі не вистачає єдності, довіри один одному, якщо хочете. Люди не готові приймати відповідальні рішення та приймати відповідальність за природу.
Тому була створена неформальна організація «Неформальний офіс Сеймського РЛП» і про свою роботу ми розповідаємо на сторінці «Друзі Сеймського РЛП» у Facebook. Це коло людей, які відносно самостійно працюють над ідеєю регіонального парку. Під гаслом Сеймського РЛП ми намагаємось берегти природу навколо річки Сейм, закликаємо до цього інших через роз’яснення цінностей, які являє собою ця територія.
Вам вдається?
Багато чого вдається. Хоча заважає некомпетентність людей, які мали б приймати рішення. Хотілось би більше уваги до охорони природи і з боку влади. Ми розуміємо, що Україна бореться з епідемією COVID-19, але природу і її проблеми ніхто не відміняв. А питання РЛП ще й безпосередньо стосуються комунальної сфери - переробка сміття, водовідведення та багато іншого. Ми працюємо під слоганом: «Охороняти природу – сучасно і патріотично!»
Чи є у вашої неформальної організації послідовники, партнери?
Аякже! Наше гасло останні півтора року – «Навчився жити в РЛП сам - навчи інших!». Ми багато працюємо зі школярами. У вчителів природничих дисциплін не завжди є досвід проведення спостережень у природі. Ми допомагаємо їм це зробити. Проводимо тематичні фестивалі, виставки, їздимо з дітьми в експедиції, досліджуємо територію РЛП. Пишаємося успіхами молодих науковців із гуртка «Прикладна ботаніка» Конотопської МАН.
Наші незмінні партнери - це музеї, бібліотеки, туристичні компанії, разом із якими популяризуємо природу нашого краю, розробляємо цікаві маршрути, шукаємо нові привабливі локації.
Клуб друзів Сеймського РЛП численний. Серед них також багато активістів, молодіжних організацій, туристів. Навіть джипери, які хоч і люблять поганяти на автомобілях серед природи, але розуміють необхідність її збереження. Об’єднання людей навколо сучасних ідей збереження довкілля – це головна наша мета. Тому ми допомагаємо знімати фільми, влаштовуємо велопробіги. Це спроба обстежити території, знайти невідомі куточки парку.
Які проблеми виникли по ходу розвитку РЛП?
Їх багато. Ну, наприклад, коли РЛП створювався, не існувало заборони на полювання, потім її ввели. То ж першими були незадоволені мисливці. При розумному менеджменті це могли б бути одні з головних наших союзників. Є і обмеження щодо оранки землі. Тому часто виникають конфлікти з землекористувачами.
А як щодо лісових господарств?
Вирубка лісу і насадження нових дерев – це основна робота лісогосподарських підприємств і саме лісоводи забазпечують велику частку доходів місцевих бюджетів. Попри те, що багато людей обурені вирубкою лісів, сукупна робота лісгоспів із створення нових насаджень, профілактичним заходам проти пожеж, протидії незаконним вирубкам лісу та іншим фактам браконьєрства дозволяє вважати їх найбільшими природоохоронними підприємствами. Моя докторська дисертація присвячена питанням управління заповідними лісами, тому намагаюся об’єктивно дивитися на ці речі. Водночас заявлю, що працівники лісгоспів мають доволі обмежені уявлення про лісову екологію. Ліс – це не тільки дерева, а і складна біологічна система, треба вміти розуміти. Лісівників у вишах не готують для природоохоронної роботи, вони мають обмежені знання щодо сучасних систем класифікації лісів, їх різноманітності. Тому між активістами і фахівцями лісової справи є багато непорозумінь, ми намагаємося їх примирити і разом пробуємо знаходити консенсус.
Одним словом, допомагаєте навести порядок в природі
В природі – ні. Там до певної міри має бути невеличкий хаос - різноманіття, на цьому тримається стійкість екосистем. Навпаки – ми за те, щоб людина, якщо і втручалася в природу, то втручалася то розумно, фахово.
Це справа Вашого життя?
Я не вірю в справу всього життя, просто до своєї роботи треба відноситися чесно, робити її на совість. От візьмемо римських легіонерів, які більшу частину свого часу перебували в походах, тренуваннях, приводили в ідеальний стан своє спорядження, начищати обладунки і завжди бути готовим до бою. Треба бути чимось схожим на римського легіонера, коли робиш свою роботу – постійно озброюватися знаннями, досвідом, і завжди готовий до їх використання на практиці.
В мене багато цікавих захоплень – але всі вони пов’язані з рослинами – унікальними створіннями навіть в інженерному відношенні, а щодо їх стратегій і тактик виживання в природі – то й поготів!