Доцент Сумського державного педагогічного університету Сергій П’ятаченко оприлюднив інформацію про зв’язки із Сумщиною класиків російської літератури.
Як повідомив кандидат філологічних наук Сергій П’ятаченко на своїй сторінці у фейсбуці, два пращури Олександра Пушкіна Григорій Гаврилович Пушкін і Степан Гаврилович Пушкін були воєводами в Путивлі. Григорій Гаврилович був городовим воєводою тут у 1639 році (за даними Російського біографічного словника, і в 1640 також). А його брат Степан Гаврилович Пушкін – у 1652.
Трохи більше відомо про вихідця з Роменського повіту, декабриста Олександра Якубовича (1797-1845). Він народився у селі Липове Роменського повіту (з 1933 р. Талалаївського району Чернігівської області).
У 1817 році Олександр Якубович брав участь у подвійній дуелі, яка сталася через петербурзьку балерину Істоміну. Стрілятися мали приятель Істоміної Шереметєв з графом Завадовським, в будинку якого балерина якось заночувала. А потім їхні секунданти – Якубович і письменник Олександр Грибоєдов (автор «Горе от ума»). Грибоєдов власне і запросив балерину на чашечку чаю в будинок графа, де він винаймав квартиру. Завадовський застрелив Шереметєва, а секундантів відразу ж заарештували і відправили – одного на Кавказ, іншого в Персію. Через рік вони зустрілися в Тіфлісі, і Якубович знову викликав Грибоєдова на дуель, під час якої поранив письменника в долоню. На цьому претензії вважали вичерпаними, і вчорашні дуелянти продовжили звичайне спілкування. Хоча сумнівна роль Грибоєдова в цьому інциденті з балериною кинула на нього тінь, багато друзів відвернулися від нього, а Пушкін писав: «Жизнь А. С. Грибоедова была затемнена некоторыми облаками: следствие пылких страстей и могучих обстоятельств».
Грибоєдов загинув у 1829 р. у Персії, де був керівником дипмісії. Російські дипломати не виявляли належної поваги до шаха і перських порядків, почалися масові протести, біля російського посольства зібралося близько 100 тисяч обурених персів, які згодом розгромили посольство, а всіх росіян повбивали. Загинуло 38 росіян.
Якубович брав участь у повстанні на Сенатській площі, засуджений до смертної кари, яку замінили довічною каторгою.
А ось уродженцю Сум Івану Тимофійовичу Лисенкову Тарас Шевченко у 1843 році передав довічні права на «Кобзар» і «Гайдамаки». Іван Лисенков працював управляючим книгарнею Глазунова у Санкт-Петербурзі. У 1836 році відкрив там власну книгарню. Видав «Іліаду» Гомера у перекладі М. Гнєдича, твори Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського. У 1861 році сумчанин видав перший збірник творів Г. Сковороди. Підтримував дружбу з І. Криловим, М. Гоголем, М. Некрасовим.
За інформацією з фейсбук-сторінки Сергія П’ятаченка