Мотивується це тим, що у зв’язку з повномасштабною війною багато українців змушені були виїхали в інші країни, багато українців загинуло на війні або стало інвалідами. Отже, ці люди тепер не зможуть забезпечувати прибутки товстосумам, яким дуже потрібна дешева робоча сила. Хто ж ці особи, які лобіюють ідею завезення мігрантів? Передусім це Василь Воскобойник – президент громадської організації «Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування», інтерв’ю та слова якого постійно цитують ЗМІ країни-агресора. На постійній основі завезення мігрантів в Україну лобіює генеральний директор «Інституту фронтиру» Євген Глібовицький та його співпрацівниця Ольга Духніч – керівниця напрямку «Демографія і міграція» цього інституту. Про завезення 10 мільйонів чужинців заявив президент Київської школи економіки Тимофій Милованов https://www.pravda.com
Активно лобіює завезення мігрантів і Елла Лібанова – директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, яка була близька до Леоніда Кучми, Віктора Януковича та Партії регіонів.
Проте всі ці лобісти завезення мігрантів і надання їм паспортів громадян України з бідних країни Азії та Африки не розповідають, що війна в Україні розпочалася саме через мігрантів з Росії, які в часи Російської імперії та Радянського Союзу були навмисно переселені в Україну, в першу чергу на Донбас і в Крим. Після Другої світової війни процес збільшення відсотків етнічних російських мігрантів в Україні продовжив перший секретар ЦК КПРС Л. Брежнєв та його ставленик в Україні В. Щербицький.
Згідно з матеріалами статті В.І. Товкуна «Міграційні процеси і зв’язки Української РСР з союзними республіками», «частка прибулих з Російської Федерації в загальній сукупності прибулих коливалася по областях України від 11,0 до 30,8%. Найбільшою вона була в Кримській області, а в областях Донецько-Придніпровського району (крім Полтавської та Кіровоградської) перевищувала 20, 0%. Серед найбільших міст республіки (маються на увазі Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ і Одеса) питома вага прибулих з РРФСР найвищою була у Харкові (23,2%), а самою низькою – Києві (15,1%). Для західних областей України, а також для Чернігівської області цей показник коливався від 11,0 до 15,0%. Аналогічна картина спостерігається і при розгляді питомої ваги вибулих в РРФСР в загальних сукупностях вибулих з областей республіки. Найбільшою вона була в східних і найменшою – в західних областях».
За переписом 2001 року друге місце за чисельністю в Україні посідали етнічні росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 26,6 % і нараховувала станом на 2001 рік 8334,1 тис. осіб. Питома вага російських мігрантів у загальній чисельності населення зменшилася на 4,8 % і становила 17,3 %. Саме ці люди і були «внутрішніми мігрантами» для України, які після розвалу СРСР і проголошення незалежності України стали активно протистояти утвердженню справжнього суверенітету України. Саме ці «російські мігранти» підтримували Соціалістичну, Комуністичну парію України, ПСПУ Н. Вітренко, «Громадянський конгрес України», а пізніше – Партію регіонів, СДПУ (о), «Російський рух України» та партію «Російський блок». Ядро цих мігрантів, які отримали паспорти України в 1991 році активно виступали проти автокефалії УПЦ МП і всіляко протидіяли цим процесам.
Очевидно, що якби не активна фінансова підтримка РФ своєї агентури, політичних проектів та ЗМІ, це не призвело б до війни. Але Москва вирішила розпочати війну проти України із використанням своїх мігрантів в України, етнічного росіянина С. Аксьонова (Гобліна), який народився в Молдові, Миколу Азарова, прем’єр-міністра України, який народився в російському місті Калуга, Віктора Януковича, батько якого був білорусом, а мати етнічною росіянкою, Дмитро Табачнік, колишній міністр освіти України, предки якого також приїхали в Україну з Росії, Олег Царьов і т. д. Саме ці мігранти з Росії, які мали владу, паспорти громадян України активно підтримали війну Росії проти Української держави. Саме мігранти з РСФСР-РФ 30 років заважали Україні розвиватися і відчути себе єдиним цілісним утворенням, формувати українську ідентичність, постійно розгойдували політичну ситуацію, провокували політичне протистояння і громадянські конфлікти за вказівкою з Москви.
Необхідно зазначити, що одним із факторів нападу Росії на Україну в 2014-2022 роках стало те, що останніми роками в Московії відбувся демографічний обвал, і до РФ з Узбекистану, Таджикистану і Киргизстану завезли десятки мільйонів мігрантів, які почали суттєво змінювати етнічний склад РФ. Саме тому путінська РФ викрадає українських дітей і вивозить українське населення на територію РФ і зрештою окуповує землі, заселені етнічними українцями.
І це відбувається на тлі того, що екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка була активним прихильником завезення мігрантів до Європейського Союзу визнала провал мультикультуралізму через неможливість інтеграції мігрантів з країн Азії до європейської цивілізації. Мігранти в Європейському Союзі не бажають змінювати свої традиції і звичний спосіб життя, приносять з собою наркотики, хвороби, сексуальне насильство і етнокультурне протистояння. І очевидно, вони не прагнуть працювати, а хочуть жити за рахунок солідної соціальної допомоги.
По всій Європі майже кожного тижня проходять мільйонні мітинги проти засилля мігрантів.
Президент США Дональд Трамп депортує сотні тисяч мігрантів з США до Мексики, Колумбії та інших країн, через те, що мігранти в США погіршили криміногенну ситуацію, часто відмовляються працювати, тому вони не повинні мати паспорт громадян США і брати участь у обранні влади для американців та визначати долю країни.
Повертаючись до України, тепер, коли наша країна виснажена через криваву багаторічну війну, з’явилися особи, які з олігархічних ЗМІ майже щодня почали розповідати про необхідність завезення мігрантів. Водночас вітчизняний і зарубіжний досвід засвідчив, що мігранти приносять громадянське протистояння і численні соціально-економічні проблеми.
Очевидно, що ті особи в Україні, які заявляють про необхідність завезення мігрантів і надання їм паспортів громадян України ненавидять Україну і українців, хочуть нанести шкоду інтересам Української державності і майбутньому нашої країни. Ці особи працюють на іноземні центри, які хочуть ослаблення і знищення України.
Щодо вирішення демографічних проблем в Україні, пов’язаних з війною, є лише один шлях – це фінансова підтримка молодих українських родин, будівництво для них житла, пропаганда здорового способу життя і виховання молоді. Приклади таких країн, як Італія, Ізраїль, Польща, Румунія та Хорватія є дуже ефективними і переконливими.
А. Титаренко













