Про торговельні ряди, таунхаус і зв'язок із екс-нардепом і бізнесменом Григорієм Дашутіним розповів під час співбесіди на конкурсі до Верховного суду суддя і голова Сумського районного суду Ігор Дашутін.

- Що це за бізнес у Вашого батька?

- У нього зараз є нерухомість, якою він довго займається, здає в оренду.

- У нього чи у матері?

- Ну, мати, на неї все зареєстровано, а фактично він займається цим.

- Там є певна кількість майна нерухомого, набутого за рішеннями Господарського суду.

- Так, у мене є технічні паспорти.

- Поясніть підстави набуття і  джерела походження. Чого рішення суду?

- Там була відмова органу місцевого самоврядування у реєстрації, і вони пішли (до суду – ред.).

- Як вони взагалі потрапили до цих приміщень?

- Будували вони їх самі, починаючи з 2008 року.

- А що будували?

- Це приміщенням важко назвати. Це такі легкі конструкції

- Тут 270 метрів.

- Ну да, легкі конструкції. В мене є технічні паспорти. Я просто можу ознайомити вас з цими технічними паспортами.

- Ну, давайте, конечно. А що,це якийсь сільськогосподарський бізнес у батьків у ваших?

- Мій батько зараз так уже не займається сільськогосподарським бізнесом, як раніше. Тому що зараз у нього вже немає здоров’я цим займатися. Він займався. Він у мене з1983 року був директором дуже потужного підприємства сільськогосподарського. І пропрацював 27 років, а потім пішов на пенсію. У нього були заощадження. Він вирішив трішки вкласти у нерухомість.

- І це зараз воно в оренді? Батьки в оренду її здають?

- Виключно здає в оренду.

- Цей будинок 133 метри квадратні в Сумах, батькам належить?

- Так, вони його будували деякий час, здається, це 3-4 роки, а потім вони його зареєстрували нещодавно.

- Будували за рахунок?

- За рахунок своїх коштів. Там він невеличкий. Це будинком важко назвати. Там земельна ділянка 3 сотки.

- Це в самому місті, да?

- Да. Не в центрі, але у місті. І він… це, як таунхауз, зараз їх називають. Вони його купили, десь ціна була, здається, шось біля тридцяти тисяч доларів.

- Ну, із того, що я встиг побачити (у техпаспортах – ред.) це тринежитлові будівлі торгівельного ряду у місті Суми

- Так, а якщо ознайомитися із специфікацією, то там видно, що вони із легких конструкцій і там видно, що вартість – десь 300 тисяч…

- Дозвольте, я вже закінчу. Дата складання технічних паспортів: один 2011 року, два – 2013. Площа 305 квадратних метрів, двісті дев’яносто… Вартість будівельних споруд станом на 13-й рік зазначено 294 424 гривень. У другому не бачу де зазначена вартість?

- А це адреса яка? Я поясню, чому не зазначена вартість.

- По Курській, по Металургів. А бачу, 209 793 вартість. І 420 323 грн. вартість, 219 квадратних метрів. І іншій громадський будинок зареєстрований у 15-му році, замовник технічної інвентарізації Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез»…

- Да, це компанія мого дядька, з яким вони тісно (мій батько і дядько – це його двоюрідний брат) співпрацюють і це приміщення у них в користуванні вдвох.

- Не бачу вартість.

- Там немає. От у цьому, незрозуміло чому, в цьому технічному паспорті вартість забули зазначити.

Коментар редактора Sumy.Today

От нібито суддя все і пояснив, але тут як у старому анекдоті «ложечки-то нашлись, а вот осадочек остался». Наприклад, про будиночок у 133 квадрати. Спочатку суддя каже, що батьки його будували років три-чотири, а потім, що купили десь за 30 тисяч доларів. Так все ж таки будували чи купували?! І взагалі, коли людина говорить, що 133 квадрати – це невеличкий будинок, який і будинком важко назвати, виникає питання, виникає питання «яким мірилом міряєте»?

Олена Адаменко